Найближчими сусідами греків у Північному Причорномор’ї були скіфи. В основному вони займалися скотарством і вели кочове життя, але деякі скіфські племена обробляли землю, вирощували:
- пшеницю;
- ячмінь;
- просо.
У IV столітті до н.е. у скіфів виникла держава, але об’єднуватися під владою царів вони стали ще раніше.
Скіфи славилися як хоробрі воїни, вправні вершники.
Жителі грецьких колоній торгували зі скіфами:
- худобою;
- зерном;
- хутром;
- рабами.
Згодом греки пізнавали більше про своїх сусідів, а скіфи переймали грецькі звичаї і звички. Геродот описав випадок, коли скіфський цар став носити грецький одяг і поклонятися грецьким богам.
Але все одно для греків скіфи, як і всі інші народи, залишалися варварами, тобто чужинцями. Коли греки хотіли передати іноземну мову, вони бурмотіли «вар-вар». Спочатку це слово не мало образливого змісту, але пізніше їм стали називати грубих, неосвічених людей.