Від Русі до Росії

Московський князь Іван III Васильович (1462-1505) перестав відправляти ординцям данину. У 1480 р хан Великої Орди Ахмат вирішив відновити владу над Руссю. Готуючись до походу, він уклав союз з польським королем і литовським князем Казимиром IV. Іван III, в свою чергу, використавши протиріччя між Великою Ордою і Кримом, вступив у союз з кримським ханом Менглі-Гіреєм. Російські полки виступили назустріч ординцям і зайняли берег річки Угри в тому місці, де проходив кордон з Великим князівством Литовським. Вони не дозволили ворогові переправитися через річку. Ахмат не дочекався підходу литовців, так як на землі Казимира напав Менглі-Гірей, і був змушений піти назад в Орду. «Стояння на Угрі» закінчилося перемогою Русі. Так була вирішена найважливіша історичне завдання – руські землі остаточно звільнилися від ординського панування.
Під натиском кримського хана Велика Орда незабаром розпалася. На початку XVI ст. на частини її території, в Нижньому Поволжі, виникло Астраханське ханство.
У Новгородській республіці прихильники союзу з Литвою підписали з Казимиром IV союзний договір. Іван III вважав це зрадою спільноруських інтересів і виступив у похід. У 1471 р в битві на річці Шелони новгородці зазнали поразки. У 1478 р московський князь остаточно приєднав Новгород до своїх володінь. Тепер черга дійшла і до ослабілої Твері. Після підкорення Новгорода і покупки Іваном III земель ярославського і ростовського князів Тверська земля виявилася оточеною зусібіч володіннями московського Тверській князь вирішив шукати підтримки в Литві. Тоді Іван III осадив Твер, і у вересні 1485 місто впало. Тверське князівство було приєднано до Москви.
Протиріччя між Москвою і Литвою переросли у тривалий конфлікт. Починаючи з 1492 військові дії тривали впродовж тридцяти років. В результаті під владу Москви перейшли території у верхів’ях Оки і Десни – Сіверської землі, а також Смоленськ. Збирання земель було завершене в 1510 приєднанням Пскова і в 1521 р – Рязанського князівства. За час правління Івана III і його сина Василя III (1505-1533) територія Московської держави збільшилася в 6 разів. Об’єднання Північно-Східної Русі було завершено.
З другої половини XV в. поряд зі старими найменуваннями – Русь, Московське князівство, стало застосовуватися і нове – Росія, Російська держава. До колишнього князівського символу, зображенню сидить на коні Георгія Побідоносця, що вражає списом змія, додався ще один. При Івана III на великокнязівської пресі з’явився двоголовий орел, з часом став офіційним гербом Російської держави. Двоголовий орел, який раніше був символом Візантійської імперії, дістався Росії «у спадок». Іван III був одружений на племінниці останнього візантійського імператора Софії Палеолог, цей шлюб підкреслював спадкоємність національних традицій Константинополя і Москви.
Великого князя стали називати також «государем всея Руси». У дипломатичному листуванні іноді Івана III величали царем. Остаточне затвердження найменування «цар» пов’язане з ім’ям Івана IV (1533-1584), який успадкував престол після смерті свого батька Василя III. У січні 1547 р в Успенському соборі Кремля він вінчався на царство.
З часів Софії Палеолог при московському дворі стали вводитися нові правила етикету. З’явився складний, запозичений у візантійців церемоніал, всі деталі якого підкреслювали велич монарха. Йому прислужувати безліч придворних, «ролі» яких були ретельно розписані. На офіційних прийомах государ з’являвся в дорогоцінної шапці Мономаха і бармах (оплечье). В руках він стискав скіпетр і державу.

Посилання на основну публікацію