«Верховники» (1730)

Члени Верховного таємного ради (насамперед князь Д. М. Голіцин) були стурбовані посиленням впливу Долгоруких. Чи неменше їх хвилювало і питання про збереження позицій старої боярської аристократії, завойованих за Петра II.

«Верховники» в порушення заповіту Катерини II відкинули в якості кандидатів на престол дочок Петра I як незаконнонароджених. Чи не була підтримана і запропонована Долгорукими Євдокія Лопухіна, яка не була особливою царського походження.

Увага членів ради було залучено до дочок царя Івана Олексійовича – Катерині та Ганни. Вибір був зроблений на користь Анни – вдови небагатого герцога Курляндського. Чи не розпещена увагою і багатством, вона здавалася «верховникам» зручною кандидатурою, при якій роль Ради ще більше зросте.

Імператриця Анна Іоан нівна
За пропозицією Голіцина були складені кондиції (умови) запрошення Анни Іоанівни на російський престол. За цим кондиціям імператриця обіцяла: не вступати в шлюб і не призначати собі спадкоємця; не починати війни і не укладати миру; не вводити нових податей; привласнювати військові звання лише до полковника; передати командування гвардією і військами Верховному таємного раді; не посягати на життя, маєтки і честь дворян; не поважати вотчини і села з кріпаками. Від Ганни зажадали підписати не тільки ці умови, а й фразу: «А буде чого тому обіцянці не вчиню, то позбавлена ​​буду корони російської». Анна погодилася з пред’явленими умовами і стала правителькою Росії.

Таким чином, вперше була зроблена спроба обмежити абсолютну владу російського монарха.

В інших умовах лінія «верховников» цілком могла перемогти. Але зміна влади проходила тоді, коли до Москви на весілля Петра II зібралася вся знать, вище духовенство, вищі офіцери. Про «кондиціях» скоро стала відомою при дворі. Проти них активно виступили глава Духовної колегії Феофан Прокопович (який побоювався введення патріаршества і ліквідацію очолюваного ним Синоду), гвардія і дворянство (незадоволені планами посилення позицій боярської аристократії і ослабленням своєї ролі).

Стала формуватися і набувати все більше число прихильників партія прихильників необмеженої (абсолютної) монархії. Як писав казанський губернатор А. П. Волинський, «Боже збережи, мало не зробилося замість одного самодержавного государя десять самовладних і сильних прізвищ».

Посилання на основну публікацію