Версальсько-Вашингтонська система

Компроміс між переможцями був знайдений з великими труднощами. Прагнення Франції до максимально можливого ослаблення Німеччини були задоволені лише частково. Згідно з рішеннями Паризької конференції 1919 року вона повернула собі Ельзас і Лотарингію, приєднані до Німеччини після франко-пруської війни (1870-1871). Долю іншого німецького володіння – Саарской сфері, багатою вугіллям, повинен був вирішити референдум. Територія Німеччини по лівому березі Рейну проголошувалася демілітаризованою зоною, сама Німеччина зобов’язалася виплачувати репарації країнам-переможницям. Визнавалися нові держави в Європі -Австрія, Угорщина, Чехословаччина та Польща. Польщі передавалися східні землі Німеччини. Румунії перейшла Трансільванія, раніше входила до складу Австро-Угорщини, де значну частину населення становили угорці. Болгарія позбавлялася Західної Фракії, яка була передана Греції, а разом з тим і виходу до Егейського моря. Найбільші вигоди отримала Сербія, що стала ядром нової держави – Королівства сербів, хорватів і словенців (пізніше – Югославії), утвореного шляхом об’єднання Сербії і Чорногорії з югославянськие землями колишньої Австро-Угорщини (Хорватія, Словенія, Боснія і Герцеговина та ін.). Далеко не всі європейські держави були незадоволені умовами світу. Німеччина, Угорщина та Болгарія позбавилися частини територій. Це послужило причиною зростання мілітаристських, реваншистських настроїв у цих країнах. З часом повернення втраченого став однією з головних цілей зовнішньої політики болгарського, угорського і особливо німецького урядів. Італія була незадоволена тим, що не отримала від союзників обіцяних їй раніше колоній і нових земель.

Створення універсальної міжнародної організації, здатної неупереджено розглядати виникаючі спірні питання, приймати заходи до припинення агресії, було необхідно. Однак Ліга Націй, утворена в 1919 р, не стала такою. У її склад не увійшла охоплена Громадянською війною Росія. Конгрес США, незважаючи на те що Статут Ліги Націй розроблявся за участю президента цієї країни В. Вільсона, не схвалив цей документ. Верх взяли прихильники ізоляціонізму – невтручання у конфлікти за межами Американського континенту. У результаті США відмовилися від членства в Лізі Націй. Переважний вплив у ній придбали Англія і Франція.

Не була задоволена своїм становищем на міжнародній арені і Японія. Скориставшись світовою війною і ослабленням Росії, вона нав’язала Китаю договір, відомий як «21 умова». Китай фактично перетворювався на протекторат. На Вашингтонській конференції (1921-1922) на вимогу провідних держав Японія була змушена відмовитися від «21 умови» і повернути Китаю захоплений нею порт Циндао (раніше знаходився під владою Німеччини). В рамках укладеної угоди щодо обмеження морських озброєнь Японії не вдалося домогтися визнання рівності з США і Великобританією. Єдина поступка, яка їй була зроблена, полягала в зобов’язанні США утримуватися від розміщення військових баз на належних їм островах в західній частині Тихого океану і на Філіппінах.

Таким чином, підсумком Першої світової війни стало формування Версальсько-Вашингтонської системи міжнародних відносин. Вона закріпила панування на міжнародній арені країн-переможниць – Англії та Франції. Невдоволення сформованим положенням багатьох держав, насамперед Німеччини, Японії, Росії, зумовило її слабкість і швидкий занепад.

Посилання на основну публікацію