Версальський двір

Духовенство у Франції ще з болонського конкордату 1516 було в повній залежності від короля, а дворянство було усмирило зусиллями Рішельє і Мазаріні. За Людовіка XIV феодальна аристократія цілком перетворилася на придворну знать. Король залишив за дворянством всі його тяжкі для народу права і привілеї, але абсолютно підпорядкував його своєї влади, залучивши до придворного життя добре оплачуваними посадами, грошовими подарунками та пенсіями, ознаками зовнішнього пошани, розкішшю обстановки, веселощами світського проведення часу. Не люблячи Парижа, з яким були пов’язані важкі спогади дитинства, Людовик XIV створив собі недалеко від нього особливу резиденцію, чисто придворний місто – Версаль, побудував у ньому величезний палац і завів тут сади і парки, штучні водойми і фонтани. У Версалі йшла галаслива і весела життя, тон якій задавали, королівські фаворитки Лавальер і Монтеспан, і тільки в старості короля, коли на нього понад усе впливала пані Ментенон, Версаль став перетворюватися на деяку подобу монастиря. Версальським двору стали наслідувати в інших столицях, і французька мова, французькі моди, французькі манери поширилися у вищому суспільстві всієї Європи.

Посилання на основну публікацію