Велике переселення народів і падіння Західної Римської імперії

Більшу частину варварських племен становили германці і слов’яни. Їхній світ був зовсім не схожий на світ античної цивілізації. Жили варвари родовими громадами, об’єднуються в племена. На чолі племен стояли вожді, що проявили себе в битвах. Над усе язичники-варвари цінували свободу і гідність, символом яких було володіння зброєю.
Протягом майже трьох століть римляни успішно обороняли кордони імперії від вторгнень германських племен. Однак наприкінці IV ст. десятки варварських племен – загони воїнів разом з дружинами, дітьми, худобою і скарбом – нестримною лавиною рушили в глиб імперії. Масове пересування племен, що охопило величезні простори Європи і Азії, отримало назву Великого переселення народів. Його причиною стала зміна клімату в ряді областей Євразії і почалася внаслідок цього боротьба племен за території. Настало в III в. в Північній Європі похолодання змусило германські племена просунутися на південь до середньої та нижньої течії Дунаю, Північного Причорномор’я. Одночасно з глибини Центральної Азії в Європу рушили племена кочівників-гунів, які поступилися в воїна з китайцями і вимушених покинути стали в результаті зміни клімату посушливими пасовища.
Початок Великому переселенню народів поклали племена гунів. Рухаючись від північних кордонів Китаю, вони дійшли до Уралу і Волги. Увірвавшись в Північне Причорномор’я, гуни завдали поразки жили тут племенам. Рятуючись від лютих кочівників, германські племена почали масове переселення в межі імперії. Першими це зробили готи. Імператор погодився поселити їх у прикордонних провінціях. За надання притулку готи обіцяли коритися римським законам. При цьому влада імперії зажадали від них сплати податків. Голод, кабала і свавілля чиновників довели готовий до відчаю, і вони підняли повстання. У битві при Адріанополі в 378 р римляни були розбиті. З величезними труднощами римлянам вдалося привести готовий до покори.
У 395 р, після смерті імператора Феодосія Великого, стримати натиск готовий, імперія розділилася на Східну зі столицею в Константинополі і Західну, столицею якої стала Равенна. Сили імперії були підірвані; провінції вислизали з-під її влади. У 455 р Рим був узятий і розграбований воїнами германського племені вандалів. За 21 рік після розгрому вандалами Вічного міста на престолі в Равенні змінилося дев’ять імператорів.

В останні роки існування Західної Римської імперії її територія являла собою клаптикову ковдру. Під прямим контролем Равенни залишалися лише Італія і незначні володіння за її межами. На решті території господарювали германці, віднімають землі у місцевих землевласників. Незабаром прийшла черга Італії: вождь найманих німецьких загонів Одоакр в 476 р змістив останнього імператора Ромула Августула і оголосив себе правителем Італії. Знаки імператорського достоїнства – діадему, плащ і скіпетр – Одоакр відіслав у Константинополь.
Загибель Західної Римської імперії супроводжувалася занепадом міської цивілізації. Уцілілі міста і фортеці являли собою жалюгідний вигляд: зруйновані будівлі, що потонули в болоті вулиці, стада овець та кіз на багатолюдних перш площах. Були забуті і втрачені деякі навички культурного землеробства, загублено багато ремесла, прийшли в запустіння римські дороги. На руїнах Західної Римської імперії виникли варварські королівства.

Посилання на основну публікацію