Велике князівство Литовське – коротко

Литовське князівство з’явилося в XIII в. як ранньофеодальна держава, в результаті об’єднання декількох окремих племінних князівств, до цього знаходилися на стадії військової демократії. Литовська держава зміцнилося за князя Міндовга, потім при Гедеміна і князя Вітовта. При ньому воно і отримало назву Великого.
Князівство створювалося в умовах боротьби проти німецьких феодалів. Поразка заснованого в 1202 Ордена мечоносців під Шауляєм в 1236 р змусило його лицарів об’єднатися з Тевтонським орденом, спеціально запрошеним папою римським з Палестини. Новий орден став пізніше назватися Лівонським орденом (по імені підкореного племені лівів). Перемога литовців над німецькими лицарями біля озера Дубров 1260 р послужила поштовхом до повстання земгаолов і куршів. Аж до 1273 тривало повстання в Пруссії. Ведучи в XIII-XIV ст. постійну боротьбу з орденським державою, литовська знать прагнула також поширити свою владу на западнорусские землі (між Західною Двіною, Дніпром, Прип’яттю, т. е. на сучасні білоруські та українські землі). Під її натиском, започаткованим ще до монгольської навали, ці землі в кінці XIII – початку XIV ст. стали потроху втрачати незалежність.
До складу Литовського князівства в XIII-XIV ст. увійшли по двинские, наддніпрянські і прінеманскіе області. У середині XIV ст. припинило своє існування Галицько-Волинське князівство. Волинь і Поділля також увійшли до складу Литовського князівства. У 1348 в битві при Стрева німецькі лицарі зазнали поразки від литовсько-руського війська. У 1362 литовський князь Ольгерж почав похід на Буг, де на синіх водах (на кордоні Київської землі, Поділля та Волині) завдав поразки ординським намісникам в Поділлі, а в 1370 здійснив похід на столицю Тевтонського ордена Кенігсберг.
На початку XV ст. Велике князівство Литовське простягалося від Причорномор’я на півдні до верхів’їв Оки на сході і Балтійського моря на півночі. Розвинені західні землі колишньої Київської Русі зберегли автономію в межах Литовського князівства, що надавало державі схожість з конфедерацією, хоча головними в ньому були литовські феодали, що мали право вибору великого князя і законодавчу діяльність в Раді панів, раді при князі.
Після Куликовської битви, різко підняв престиж великого князя московського Дмитра, названого Донським, робилися спроби введення православ’я в Литовському князівстві. Боротьба з Тевтонським орденом спонукала польських магнатів до об’єднання з Великим князівством Литовським, яке продовжувало просуватися нападам ордена. У 1385 р в Креве була укладена польсько-литовська унія. Польські магнати домагалися включення Литви до складу Польської держави і введення католицтва. Спроба повністю включити Литву до складу Польщі зустріла опір феодалів Великого князівства Литовського. Народні маси чинили опір введенню католицтва. На чолі опозиції став кузен Ягайла Вітовт. Унія була розірвана. Але в 1401 році вона була відновлена ​​при збереженні державної самостійності Литви.
Поширення католицизму у Великому князівстві Литовському супроводжувалося проникненням латинської писемності, польського права. У великокняжеском діловодстві утвердилося двомовність, яка створила великі труднощі для основного (російського, що залишився православним, і литовського) населення.
До XV в. литовське князівство, як і Німецька імперія, залишалося нецентралізованих, поліетнічним утворенням.

Посилання на основну публікацію