1. Моя освіта – реферати, конспекти, доповіді
  2. Історія
  3. Велике князівство Литовське і Руське

Велике князівство Литовське і Руське

Альтернатива об’єднанню російських земель на чолі з Московським князівством була пов’язана з Великим князівством Литовським і Руським, до складу якого входили багато великі політичні та економічні центри Давньоруської держави.

Дуже скоро після входження великих російських земель до складу Литви почався процес зросійщення литовської знаті, багато членів правлячої династії приймали православ’я. Так, син першого литовського князя Міндовга (1230-1263) Войшелк (1264-1267) став православним. Мова східнослов’янського населення став офіційним (фактично державним) мовою Литовського князівства. Прагнення литовських князів розширити свої володіння об’єктивно відповідало реальному прагненню східнослов’янських земель до об’єднання. Тому в даному регіоні литовські князі взяли на себе функцію, в інших частинах Русі виконувану Рюриковичами.

Здійснення цієї об’єднавчої програми в широких масштабах пов’язане з ім’ям великого князя Гедиміна (1316-1341), який розсунув далеко на південь і схід кордону своєї держави. У той період московські та тверські князі, оскаржуючи в Орді велике князювання Володимирське, ще не думали про рішучу сутичці з нею. Велике князівство Литовське і Руське стало при Гедимине центром антіордин- ської боротьби. У 30-і рр. XIV ст. договір з Гедиміном уклав смоленський князь Іван Олександрович, який визнав себе «молодшим братом», тобто васалом, литовського государя. Розгніваний цим союзом хан Узбек в 1339 р послав на Смоленськ свою рать. Брав участь у цьому поході і московський князь Іван Калита. Зустрівши мужній опір смолян, підтриманих литовцями, Орда була змушена змиритися з відмовою Смоленська платити данину. Крім Смоленська, Гедимін впливав на політику Пскова, Києва.

Однак у геополітичному становищі Литовської держави було закладено небезпечне протиріччя. Вже перший литовський князь Міндовг був змушений балансувати між східним і західним християнством. Він схвалив хрещення свого сина Войшелка у православ’я, розуміючи, що цей крок зміцнить його позиції в російських землях. У той же час, сподіваючись зупинити натиск лицарських орденів, Міндовг встановив контакти з Римом, погодився прийняти католицтво і заснувати в Литві єпископство. У 1252 (або тисячі двісті п’ятьдесят три) м він отримав від папи королівську корону. Але союз з Римом не виправдав очікувань Міндовга, і в 1261 році він повернувся до язичництва.
Про свій намір почитати папу як духовного батька оголосив в 1323 р Гедимін. Однак це не допомогло йому в протистоянні з хрестоносцями, і князь став шукати союзу з Польщею, підкорила тоді частина земель Га- Ліцкая-Волинської Русі. На початку 1325 був укладений союз між Польщею та Литвою, скріплений шлюбом дочки Гедиміна Анни і спадкоємця польського престолу Казимира. Цей союз відкривав шлях до з’єднання двох держав. Проте Гедимін залишався язичником, а п’ять із семи його синів прийняли православ’я. Майже вся сім’я литовського князя Ольгерда належала до православної церкви, сам він перед смертю також прийняв хрещення.

Натиск Великого князівства Литовського на схід привів до конфліктів з Московським князівством. Між спадкоємцями Івана Калити і Гедиміна почалася відкрита боротьба за володіння «усією Руссю». У ній Литвою була зроблена ставка на союз з Тверським князівством. У 1320 р Гедимін уклав союз з Твер’ю, скріпивши його шлюбом дочки Марії з великим князем тверським Дмитром Михайловичем. У 1368 р литовський князь Ольгерд (1345-1377) здійснив перший великий похід на Москву, що супроводжувався погромами, які в літописі називають більш страшними, ніж були при набігах ординців. Однак і цей похід, і два наступних (1370, тисячу триста сімдесят два) не принесли успіху Литві.

У своїй боротьбі з Москвою Ольгерд вирішив використовувати і православну церкву. Він відправив константинопольському патріарху скаргу, в якій дорікав митрополита Олексія в нехтуванні своєю паствою у Великому князівстві Литовському. Патріарх призначив для литовської частини Русі митрополита Кипріяна, який після смерті Олексія намеривался об’єднати обидві частини митрополії.

Після смерті Ольгерда литовський престол зайняв його син Ягайло (1377-1392). В умовах зміцнення Московського князівства відбувається переорієнтація литовської політики на сході від конфронтації до зближення з Ордою. Лише через добу переходу відокремлювали військо Ягайла, що йшло на допомогу Мамаю, від Куликова поля, коли там відбулася знаменита битва.

ПОДІЛИТИСЯ: