Велика Вітчизняна війна і творча інтелігенція

Не минуло й тижня з дня нападу гітлерівців на СРСР, як в центрі Москви з’явилися «Вікна ТАРС» (ТАРС – Телеграфне агентство Радянського Союзу), що продовжили традиції агітаційно-політичного плаката і карикатури «Вікон ЗРОСТАННЯ». За час війни в роботі «Вікон ТАРС», издавших понад 1 млн плакатів і карикатур, взяли участь 130 художників і 80 поетів. У перші дні війни були створені знамениті плакати «Батьківщина-мати кличе!» (І. М. Тоидзе), «Наше діло праве, перемога буде за нами» (В. А. Сєров), «Воїн Червоної Армії, спаси!» ( В. Б. Корецький). У Ленінграді об’єднання художників «Бойовий олівець» налагодило випуск плакатів-листівок невеликого формату.
У роки Великої Вітчизняної війни багато письменників звернулися до жанру публіцистики. В газетах друкувалися військові нариси, статті, вірші. Найбільш відомим публіцистом був І. Г. Еренбург. Поема A. Т. Твардовського «Василь Тьоркін», фронтові вірші К. М. Симонова («Жди меня») втілили в собі загальнонародні почуття. Реалістичне відображення доль людей відбилося у військовій прозі А. А. Бека («Волоколамское шосе»), В. С. Гроссмана («Народ безсмертний»), B. А. Некрасова («В окопах Сталінграда»), К. М. Симонова («Дні і ночі»). У репертуарі театрів з’явилися постановки про фронтового життя. Показово, що п’єси О. Є. Корнійчука «Фронт» і К. М. Симонова «Російські люди» друкувалися в газетах разом зі зведеннями Радінформбюро про становище на фронтах.
Найважливішою частиною художнього життя військових років стали фронтові концерти і зустрічі артистів з пораненими в госпіталях. Великою популярністю користувалися російські народні пісні у виконанні Л. А. Руслановою, естрадні – у виконанні К. І. Шульженко і Л. О. Утьосова. Широке поширення на фронті і в тилу отримали з’явилися в роки війни ліричні пісні К. Я. Лістова («В землянці»), Н. В. Богословського («Темна ніч»), М. І. Блантера («У лісі прифронтовому») , В. П. Соловйова-Сєдого («Солов’ї»).
У всіх кінотеатрах демонструвалася військова хроніка. Кінозйомки проводилися операторами у фронтових умовах, з великою небезпекою для життя. Перший повнометражний документальний кінофільм був присвячений розгрому гітлерівських військ під Москвою. Потім були створені фільми «Ленінград у вогні», «Сталінград», «Народні месники» та ряд інших. Деякі з цих фільмів демонструвалися після війни на Нюрнберзькому процесі як документальних свідчень злочинів нацистів.

Посилання на основну публікацію