Вавилонське царство

Освіта Вавилонського царства. Місто Вавилон був заснований в глибоку давнину на березі Євфрату. Його назва означає «Врата бога». Місто швидко ріс і багатів. Цьому сприяло його вигідне положення на перетині річкових і караванних шляхів, що ведуть з Південного Межиріччя в Північне. Сюди з усієї країни стікалися різноманітні товари: фініки, зерно, вироби ремісників. Сюди ж припливали кораблі іноземних купців з вантажами пахощів, барвників, тонкого полотна, олова, бронзи. Для зручності торгівлі вавилоняни одними з перших придумали гроші. Ними служили срібні злитки. Найменший злиток (сикль) важив 8 грамів, побільше (міна) – 500, а найбільший (талант) – 30 кілограмів. На один сикль можна було купити 250 кілограмів зерна або 3 літри олії.

Вавилон швидко багатів і розквітав. З часом він перетворився в найбільше місто і головний торговий центр Межиріччя. Його правителі підкорили багато сусідні міста і землі, створивши велике царство.

Яку територію займало Вавілонське царство? Які міста перебували на його землі?
Вавилон за царя Хаммурапі. Найвищого розквіту Вавілонське царство досягло за царя Хаммурапі (1792-1750 рр. До н. Е.). Це був мудрий правитель і талановитий полководець. Про правління Хаммурапі ми дізнаємося із законів, які були написані на базальтовому стовпі і дійшли до нас майже повністю. Цей стовп прикрашений зображенням бога Сонця, що вручає Хаммурапі символи царської влади.

Із законів можна дізнатися про наявність у Вавилоні розгалуженої мережі зрошувальних споруд та чиновників, зобов’язаних стежити за їх станом. Закони дозволяли їм залучати до роботи все працездатне населення – від вільних общинників до рабів. Передбачалося і покарання, аж до продажу в рабство, того, з чиєї вини зрошувальні споруди ставали непридатними. Закони регулювали ремесло і торгівлю, стояли на сторожі життя і майна людей. Вони визначали обов’язки людей (розмір податків і повинностей, служба в армії) й обов’язки держави (захист життя і майна жителів держави). За виконанням законів стежили судді.

Боги і храми Вавилона. Жителі Вавилона почитали безліч богів. У кожного селища був свій бог-покровитель. Але були у них і божества, почитавшиеся по всій країні: бог Сонця і справедливості Шамаш, покровитель Вавилона Мардук. Релігійні ритуали вавилонян були складні і різноманітні, у них існував розподіл жерців на «спеціальності». Серед них були ясновидці, віщуни, тлумачі снів. На честь богів відбувалися жертвоприношення. Богослужіння супроводжувалися грою на флейтах, арфи та інших інструментах.

Богам присвячували величні храми. Найбільший з них був зведений у Вавилоні на честь бога Мардука. Він був головним окрасою міста, його гордістю. Як і всі храми Межиріччя, він був побудований у вигляді багатоступінчастої піраміди. Кожна її щабель, облицьована керамічною плиткою, мала особливий колір: білий, чорний, синій, червоний. Сама верхня сходинка була покрита чистим золотом і сліпуче сяяла в променях пекучого сонця і яскравою південної місяця, вдень і вночі служачи хорошим орієнтиром торговим караванам і купцям. Цей храм був настільки величезний, що сучасникам здавалося, ніби вершиною своєї він підпирає небо. Про будівництво цього храму, який називали Вавилонської вежею, оповідає стародавня легенда. Вона розповідає, як народи, що говорили тоді на одній мові, почали будувати колосальну вежу, за якою можна було б піднятися на небо. Але Бог розгнівався на людей за їх зухвалість і змішав мови будівельників. Переставши розуміти один одного, вони не змогли закінчити будівництво вежі і розбрелися по всій Землі.

Побут вавилонян. Главою вавілонської сім’ї був старший чоловік – батько або чоловік. При вступі в шлюб він дарував майбутній дружині весільний подарунок. Наречена ж повинна була принести в будинок чоловіка придане. Дружина була берегинею домашнього вогнища. Вона займалася господарством, виховувала дітей. У разі смерті чоловіка дружина зберігала права на придане і отримані від чоловіка дари. Вона розпоряджалася всім сімейним майном до повноліття дітей. Закони охороняли здоров’я, честь і гідність жінки, але в той же час карали її продажем в рабство за погане поводження з чоловіком і за марнотратство.

Вавилонський житловий будинок був звернений на вулицю глухий, вибілені вапном стіною. Всередину його вела двері, пофарбована в червоний колір для захисту від злих духів. Пройшовши через передпокій, людина потрапляв у відкритий внутрішній двір з невеликим тінистим садком. Посеред нього знаходився невеликий басейн для дощової води. Вікон у будинку не було, і приміщення висвітлювалися лише через двері, що виходять у внутрішній дворик. У будинку була кухня з вогнищем без димоходу. Для зберігання припасів служили великі, наполовину вкопані в землю глиняні судини. Надлишки дощової води відводилися з дому по трубах у вуличні водостоки.

 

Про які заняттях древніх вавилонян свідчить малюнок? Обгрунтуйте свою відповідь.
Основним шатами чоловіків у Вавилоні були пов’язка на стегнах і туніка. Поверх туніки часто одягали прямокутний плащ з бахромою. Бідняки носили одягу з вибіленої на сонці вовни, багаті – шати, пофарбовані в червоний, коричневий або світло-блакитний колір. Взуттям служили сандалі – підошви з товстої шкіри, що кріпилися до ніг довгим шнуром. Жіночий одяг майже не відрізнялася від чоловічої.

Рабство в Вавілонії. Все населення Вавилонського царства поділялося на вільних і рабів. Вільні перебували під захистом законів, які охороняли їх життя і майно, раби ж ніяких прав не мали. Рабами ставали полонені, продані за борги, злочинці (невірні і марнотратні дружини, діти, які відмовилися від своїх батьків, общинники, винні у руйнуванні каналів).

Заможна вавилонська сім’я могла мати від двох до п’яти рабів, багата – кілька десятків. Раб був майном, річчю свого господаря. Якщо стороння людина наносив йому шкоду або вбивав, то відшкодовував господареві раба збитки або віддавав йому іншого. Щоб відрізняти рабів від вільних людей, їм вішали на груди таблички, стригли волосся особливим чином, таврували, протикали вуха. Раба можна було продати, купити, подарувати, віддати внайми. У той же час раб володів деяким майном. Він міг одружитися з вільною жінкою, при цьому вона і її діти залишалися вільними.

Підіб’ємо підсумки

Одним з найбільш могутніх держав Межиріччя в II тисячолітті до н. е. стало Вавилонське царство. Найвищого розквіту воно досягло за царя Хаммурапі.

Туніка – сорочка без рукавів.

1792-1750 роки до н. е. Роки правління царя Хаммурапі.

«Вавилон – місто, слава якого набагато пережила його».

Російський історик І. М. Дьяконов

Запитання і завдання

Розкажіть про освіту Вавилонського царства.
При якому з царів Вавілонське царство досягло свого найвищого розквіту? Коли він правил?
Що закони Хаммурапі допомагають нам дізнатися про життя Вавилонського царства?
Розкажіть про Вавилонянах (як вони жили, у що одягалися, про їх заняттях).
Порівняйте джерела рабства і становище рабів в Стародавньому Єгипті і Вавилоні.

Посилання на основну публікацію