Вашингтонська конференція 1921 року

Вашингтонська конференція – міжнародна конференція, що проходила у Вашингтоні в листопаді 1921 року – лютого 1922 Ініціатива проведення, вибір місця конференції та провідна роль на неї належали США.

Учасники Вашингтонській конференції

У конференції брали участь Бельгія, Великобританія, Голландія, Італія, Китай, Португалія, США, Франція і Японія. На неї не була допущена делегація Далекосхідної республіки.

Причини і цілі конференції

Держави – учасниці конференції – прагнули розглянути проблеми, що виникли в Тихоокеанському і Далекосхідному регіонах після Першої світової війни і Паризької конференції.

США і Китай були незадоволені посиленням Японії, яка зуміла потіснити з китайського ринку США і Великобританію, нав’язавши Китаю угоди про економічні привілеї і закріпивши права на Шаньдунський півострів (сферу впливу Китаю) і колишні колонії Німеччини в Тихому океані.

США важливо було вирішити питання про морські озброєння.

Підсумки і рішення Вашингтонської конференції

ДО 6 лютого 1922 року було підписано три угоди: «Договір чотирьох держав», «Договір п’яти держав», «Договір дев’яти держав».

Вашингтонська конференція встановлювала тимчасова рівновага сил в Тихоокеанському і Далекосхідному регіонах. Одночасно з цим її рішення відображали намічені протиріччя, в першу чергу між США і Японією. Прийняті нею рішення не враховували інтересів Радянської Росії, представники якої не були запрошені на конференцію.

Були спроби «інтернаціоналізації» Китайсько-Східної залізниці (КСЗ). Але в результаті протестів радянських дипломатів Вашингтонська конференція прийняла рішення, що КСЗ «дійсно є власністю російського уряду».

Версальсько-Вашингтонська система

Підписані на конференції договори з’явилися доповненням до Версальської системи. На основі всієї сукупності договорів склалася Версальсько-Вашингтонська система, котра визначила умови післявоєнного мирного врегулювання в Європі, Азії, Африці і на Тихому океані. Вона послужила джерелом тимчасової стабілізації в сфері міжнародних відносин. Однак довгострокових гарантій світопорядку Версальсько- Вашингтонська система не забезпечила.

Посилання на основну публікацію