Варварські королівства

У німецьких племен, що розселилися на землях Римської імперії, родова громада досить швидко стала поступатися місцем сусідської. Кожен член громади користувався належними їй лісами, луками і водоймами. Чоловіки обробляли ділянки орної землі, якими їх наділяла громада. Поступово ця земля стала переходити в приватну власність і передаватися у спадок (при цьому жінки успадковували тільки рухоме майно). З переходом до приватної власності на землю зростала нерівність. Родоплемінназнати привласнювала більшу частину відібраних у римлян земель. Її обробляли раби, колони і залежні одноплемінники.
На руїнах Західної Римської імперії виникли держави варварів. Південно-східна частина Галлії та Іспанії була завойована вестготами. У північно-західній Галлії утвердилися франки, в Північній Африці – вандали. У серці Західної Римської імперії – Італії розселилися остготи. На Британські острови вторглися англи і сакси.
Найсильнішим серед варварських держав було Франкське королівство. Його заснував вождь салічних (прибережних) франків з роду Меровінгів – Хлодвіг (486-511). У 486 р він розгромив військо колишнього римського полководця Сиагрія і підкорив землі північно-східній Галлії, де і створив свою державу. Хлодвіг наказав скласти письмовий звід законів, що отримав назву «Салічної правди». Найважливішою подією, подією в правління Хлодвіга, було прийняття франками християнства від Римської церкви. Хрещення не тільки підвищило авторитет Хлодвига у християнського населення Галлії, але й забезпечило йому і його наступникам на королівському троні союз з церквою.

Після смерті Хлодвіга між його нащадками почалися тривалі міжусобні війни. З часом реальну владу захопили керуючі королівським двором – майордоми. Слабкість Меровингов посилювалася через масової роздачі землі франкської знаті.
У другій половині VII ст. майордом однієї з частин Франкського королівства Піпін Герістальскій зумів розгромити своїх суперників і підпорядкувати собі всі франкские землі. Його син Карл Мартелл (Молот) для боротьби з арабами, постійно вторгалися через Піренеїв на територію Франкського держави, провів військову реформу, яка передбачала створення замість пішого ополчення тяжеловооруженной лицарської кінноти. Мартелл почав роздавати воїнам землі в довічне володіння на умовах несення постійної військової служби.
Завдяки тяжеловооруженной лицарської кінноті Карл Мартелл зумів у битві при Пуатьє в 732 р розгромити арабів-мусульман і зупинити їх просування в глиб християнської Європи.

Посилання на основну публікацію