Утворення Швейцарського союзу

Німецьке селянство в середні віки знаходилося в кращому становищі, ніж французьке або англійське, і в деяких місцях Німеччини навіть зберігалися вільні селянські громади, які користувалися тільки заступництвом духовних панів або лицарів. Таких громад було багато на півдні Швабії в Альпійських горах. Тут, між іншим, багатьма землями володіли Габсбурги, якими місцеві селяни не завжди були задоволені. Ще в XIII в. ці селяни робили спроби звільнитися від графської опіки, а на початку XIV ст., коли їх графи після Рудольфа Габсбургського були вже герцогами австрійськими, три лісові кантони (Швіц, Урі і Унтервальден) уклали між собою союз проти австрійських герцогів і підняли повстання. Народний переказ оточило поетичним блиском початок цієї боротьби за свободу. Повстання підняв, за відомою легендою, селянин Вільгельм Телль, який не захотів вклонитися повішеною на жердину капелюсі австрійського намісника (фохта Гесслера) і в покарання за це повинен був збити стрілою яблуко з голови свого сина, а потім був пов’язаний, щоб бути відвезених в замок фохта. Коли під час бурі на озері йому розв’язали руки, щоб він взявся за кермо, він скористався цим і тут же убив фохта. Потім він з товаришами в долині Рютлі дали один одному клятву захищати свободу. При Моргартене (1315) швейцарські селяни розбили австрійських лицарів, і цим поклали початок швейцарської волі, хоча і після цього їм ще довго довелося відстоювати свою незалежність. Скоро до нового союзу стали примикати міста (Люцерн, Берн та ін.). Нова перемога швейцарців над австрійськими герцогами в кінці XIV ст. (при Земпахе) змусила приєднатися до союзу ще кілька кантонів, а в середині XV ст. до його складу увійшов ворогував з ним спочатку Цюріх. Швейцарці скоро придбали славу непереможної піхоти, і їх стали охоче наймати в свої війська сусідні государі. (Наприклад, швейцарці допомогли Людовику XI зломити Карла Сміливого). В кінці XV століття зв’язок Швейцарії з імперією була вже чисто формальним.

Посилання на основну публікацію