Утворення державних центрів слов’ян

Згідно з «Повісті временних літ», у 862 році східно слов’янські й фінноязичное племена, що проживали на північному заході, припинили платити данину варягам і вигнали їх «за море», т. Е. В ту землю, звідки вони прийшли. Однак дуже скоро племена розсварилися, справа дійшла до збройних зіткнень. А в цей час на їхні землі стали нападати інші вороги. І тоді зібралися представники всіх племен на віче і вирішили послати своїх послів «за море» до знайомих варягам зі словами: «Земля наша велика і багата, а вбрання [управління] в ній немає. Та підіть [приходите] княжити і володіти нами ». На запрошення відгукнувся князь Рюрик. Він влаштувався зі своєю дружиною в місті Ладозі. Так в північно-західних землях виникло велике об’єднання (князівство), центром якого став побудований Рюриком нове місто – Новгород.

У першій третині IX століття загони русів з’явилися і на півдні. Знатні воїни Рюрика Аскольд і Дір по Великому торговому шляху вирушили до столиці Візантії Царгород. Спустившись вниз по Дніпру, вони побачили розкинувся на трьох пагорбах місто. Це був центр полян Київ, який, за переказами, заснували три брати: Кий, Щек і Хорив. Жителі Києва платили данину хозарам, до того ж їх «кривдили» древляни та інші племена. Поляні запросили в місто варязькі дружини (можливо, спочатку сюди прибув Аскольд, а Дір – дещо пізніше). Руси звільнили полян від хозарської залежності. Більше того, ставши правителем Києва, Аскольд прийняв титул хакана, демонструючи тим своє рівність з по велітелем Хазарії. Потім варяги вступили в боротьбу і з іншими «кривдниками» полян – древлянами, печенігами, булгарами.

Так в IX столітті склалися два великих східно- слов’янських об’єднання, в яких правили запрошені князі. Одне знаходилося на півночі, в При- ільменіт, з центром у Новгороді, інше – на півдні, в Придніпров’ї, з центром у Києві.

Посилання на основну публікацію