Угорське повстання 1848-1849

У числі народів, які брали участь у революції 1848 р, були і мадяри, які стали домагатися відновлення прав корони св. Стефана. На чолі мадярського національного руху став сміливий і енергійний адвокат Кошут. Угорські патріоти мріяли, втім, не тільки про те, щоб зробити свою батьківщину абсолютно незалежною від Австрії, але й про те, щоб панувати над слов’янським населенням всіх земель, коли-небудь входили до складу Угорщини. Останнього, звичайно, зовсім не могли бажати угорські слов’яни, серед яких, навпаки, давно існувало прагнення до об’єднання хорватів, сербів і далматинцев в особливе королівство. Австрійський уряд скористалося ненавистю хорватів до мадярам і підтримувало національні прагнення названого слов’янського народу. Хорватська бан Елачич надав особливо сильну допомогу віденського уряду проти мадярського повстання, але скоро побачив, що помилився у своїх очікуваннях щодо справжніх намірів віденського двору та австрійської бюрократії. Тим часом повстання розросталося. Мадяри організували з добровольців прекрасну армію (гонведи), в яку надійшла на вищі посади кілька польських емігрантів, які брали участь у повстанні 1830 Військові успіхи вселяли мадярам впевненість у перемозі, і Угорщина була оголошена республікою, причому Кошут був зодягнений диктаторської влади для подальшого ведення військових дій проти Австрії. Віндішгрец, приборкувач революції в самій Австрії, виявився не в змозі придушити повстання, але як раз в цей час на допомогу до Габсбургів з’явилися російські війська під начальством графа Паскевича. Імператор Микола I вважав угорську революцію опасною для Росії, тому що в разі успіху вона могла спричинити за собою нову спробу повстання в Польщі, і тому він знайшов за потрібне активно виступити для захисту цілості австрійської монархії. Угорська армія стала терпіти поразки від росіян, і справа закінчилася тим, що головний її начальник Гергей при Вілагош (1849) здався на капітуляцію. Угорщина була упокорення, позбулася свого сейму і зробилася простий провінцією імперії Габсбургів.

Посилання на основну публікацію