У пошуках державної ідеології Росії

Невдача реформ Олександра I, розгром декабристських організацій викликали наростання консервативних настроїв у російській суспільстві. Микола I вважав за необхідне створення такої державної ідеології, яка виховувала б підданих в дусі покори владі. Ця ідеологія отримала назву «теорія офіційної народності». Вона була розроблена міністром народної освіти графом С. С. Уваровим. Він вважав, що в основі самобутньої російської життя лежать три принципи: православ’я, самодержавство і народність. Першим і безумовно переважаючим було самодержавство. Будучи основою підвалин російського життя, воно, на думку Уварова, забезпечувало велич і могутність Росії, тому відданість самодержавному державі і вірна служба йому оголошувалися громадянським обов’язком всіх підданих. Православ’я виступало в якості основи духовного життя народу. Виходячи з цього православна церква, підпорядкована світської влади, оголошувалася опорою самодержавства. Нарешті, в поняття народності Уваровим вкладалося відсутність в Росії соціальної ворожнечі, «єднання» народу з царем.

Найбільш докладно теорія офіційної народності була розвинена і обгрунтована в працях професора історії М. П. Погодіна. Невід’ємною рисою ідеологічної доктрини офіційної народності став патріотизм, покликаний сприяти вихваляння «старої» Росії. З притаманною йому солдатською прямотою ці настрої вдало висловив шеф жандармів Бенкендорф: «Минуле Росії дивно, її справжнє більш ніж прекрасно, що ж стосується майбутнього – воно вище за все, що тільки може уявити собі саме палке уяву».

Посилання на основну публікацію