Третій рейх (нацистський режим) до війни

Економіка Третього рейху

При нацистському режимі «командні висоти» в економіці виявилися в руках держави. Був створений найбільший державний авіабудівний концерн «Герман Герінг». Ще в 1933 р прийнятий закон про примусове картельовані (об’єднанні), який призвів до укрупнення німецької промисловості. Хоча в країні зберігалася приватна власність на підприємства, вони керувалися не підприємці, а порадами уповноважених, що складаються з промисловців і робітників-нацистів за посередництва «Німецького трудового фронту». Популярним було гасло: «Робітники і промисловці – ви разом працюєте на благо рейху!».

У Третьому рейху існували соціалістичне змагання, перехідні червоні і золоті прапори, виробничий план, перевиконання якого всіляко заохочувалося. Передовики нагороджувалися медаллю «Піонер праці», щорічно широко святкувалося 1 Травня – Міжнародний день солідарності трудящих. Учасники демонстрацій несли гасло «Пролетарі всіх країн, єднайтеся проти світової плутократії!», Співали пісні, що прославляють мир і працю.

У 1933 р був прийнятий закон про спадкові дворах, згідно з яким власником земельної власності в рейху міг бути тільки чистокровний арієць, спадкові двори не можна було ділити (майорат), заборонялася їх продаж.

У 1936 р був прийнятий чотирирічний план розвитку німецької економіки, його мета – зробити з Німеччини країну, яка в разі війни зможе забезпечити себе всім необхідним. Встановлено жорсткий контроль за цінами та розміром заробітної плати, доходи промисловців обмежувалися 6% річних. Різні декрети перешкоджали робочим переходити з однієї роботи на іншу, вводилися трудові книжки. ДО 1938 року Гітлер повністю вирішив проблему безробіття в країні.

Міністерство пропаганди

Величезна увага приділялася питанням пропаганди. Було створено спеціальне міністерство пропаганди (керівник – Йозеф Геббельс), яка організувала по всій країні багаття із заборонених книг, прийнятий закон про пресу, за яким будь-який журналіст, який виступив з критикою нацистів, потрапляв в концтабір.

Расизм і антисемітизм в нацистській Німеччині

В основу нацистської ідеології були покладені расизм і антисемітизм, ідея переваги арійської (німецької) раси.

Ещ 1 квітня 1933 р нацисти оголосили загальнонаціональний бойкот єврейських магазинів. Євреїв зобов’язали носити розпізнавальний знак – жовту шестикутну зірку з написом «юде» (єврей). Незабаром євреям було заборонено займатися сільським господарством, викладацькою діяльністю, працювати у пресі та на радіо, в театрі і кіно, займати посади державних службовців. Їм заборонили працювати в галузі фінансів, їх вигнали з фондової біржі і з банківської сфери. На з’їзді нацистської партії в Нюрнберзі у вересні 1935 Гітлер запропонував нові расові закони, що позбавляли євреїв німецького громадянства, забороняли шлюби з євреями та ін. Євреїв не обслуговували в перукарнях, для них не було місць в готелях, їм не продавалися квитки на транспорт.

В ніч з 9 10 листопада 1938 р нацисти організували найбільший у світовій історії погром, який отримав назву «Кришталева ніч»: по всій Німеччині палили синагоги, єврейські магазини і будинки, євреїв почали зганяти в гетто.

Угода з Ватиканом

Гітлеру вдалося врегулювати взаємовідносини з церквою – в 1933 р німецький уряд укладає конкордат (угода) з Ватиканом, що гарантує свободу католицької віри в Німеччині. За це Папа Римський відмовився засудити нацистську політику в країні.

Освіта в Третьому рейху

Не менш важливим питанням, ніж покірність церкви, для фюрера було питання «правильного» освіти для німецької молоді. «Майн кампф» проголошувалася «педагогічної дороговказною зіркою», всі викладачі повинні були «бути виконавцями волі партії і держави». Існували єдині обов’язкові програми навчання, в основу яких була покладена расова теорія, що вивчалася як окремий навчальний предмет.

Вся молодь від 6 до 21 року була охоплена нацистськими організаціями. Будь-німецький юнак або дівчина відбували трудову повинність, а з 1935 р трудова повинність була замінена юнакам загальним військовим обов’язком. За спробу перешкодити такій програмі навчання батьки позбавлялися батьківських прав і відправлялися в концтабір. У нацистській Німеччині панувало переконання, що діти належать не батькам, а державі.

Посилання на основну публікацію