Транспорт, космонавтика і нові конструкційні матеріали

Продовжувався розвиток засобів транспорту, зложилася глобальна система транспортних комунікацій. До початку XXI ст.у світі нараховувалося понад 600 млн автомобілів (близько третини з них – у США), їх щорічний випуск перевищив 30 млн штук.

Протягом XX в. постійно збільшувалася вантажопідйомність судів. У 1970-і рр. з’явилися танкери водотоннажністю понад 500 тис. т. Швидкохідність кораблів зросла удвічі. Була значно вдосконалена система навантаження і розвантаження суден. Завдяки цьому обсяг вантажів, перевезених по морю, за останні 50 років збільшився у десять разів. З оволодінням ядерною енергією з’явилися кораблі і підводні човни з атомними силовими установками, здатні роками борознити морські простори без заходу в порти.

Значно зросло значення транспортної авіації. В Англії в 1949 р був створений перший прототип пасажирського реактивного літака «Комета». Однак основне застосування на авіалініях знайшли радянські реактивні літаки Ту-104 (випускалися з 1955 р) і американські Боїнг-707 (з 1958 р). У 1970 р в США був створений гігантський літак Боїнг-747, здатний піднімати на борт до 500 пасажирів. Вже в 1950-х рр. військова авіація освоїла надзвукові швидкості, а в 1970-і рр. з’явилися і перші пасажирські літаки, що літають на надзвукових швидкостях: радянський iy-144 (1975) і англо-французький «Конкорд» (1976). Правда, згодом вони себе не виправдали ні по надійності, ні по рентабельності.

Післявоєнний розвиток ракетної техніки було головним чином підпорядковане прагненням СРСР і США створити більш ефективні засоби доставки ядерної зброї, ніж бомбардувальники. Першим свої досягнення в цій сфері продемонстрував Радянський Союз, що запустив в 1957 р перший штучний супутник Землі (США здійснили такий запуск в 1958 р), а в 1961 р вивів на орбіту навколо Землі космічний корабель з людиною на борту. У 1961 в США була прийнята програма «Аполлон» – пілотованого польоту на Місяць, успішно завершена в 1969 р Автоматичні космічні зонди досягли Венери, Марса, Юпітера, Сатурна, вийшли за межі Сонячної системи.

Суперництво в космосі дозволило значно підвищити надійність космічних апаратів, здешевити їх, що створило умови переходу до систематичного освоєння навколоземного космічного простору. У СРСР і США були розроблені космічні апарати багаторазового користування: американські «шатли» і радянський «Буран». Орбітальні станції і штучні

супутники Землі стали виконувати не тільки військові, але і цивільні функції, використовуватися для наукових експериментів, астрономічних спостережень, трансляції радіо- та телепередач, підтримання зв’язку (перший супутник зв’язку був запущений в 1962 р), метеорологічних спостережень, геологорозвідки і т.д. Так само як і автомобілебудування, авіація та космонавтика створили стимул для пошуку нових конструкційних матеріалів. З розвитком хімії, хімічної фізики, що вивчає хімічні процеси з використанням досягнень квантової механіки, кристалографії стало можливим отримувати речовини з наперед заданими властивостями, що володіють великою міцністю, стійкістю. Їх виробництво прийняло особливо великі масштаби в кінці XX ст. Тільки за період з 1980 по 2000 р питома вага пластмас серед споживаних конструкційних матеріалів в розвинених країнах збільшився в середньому в 4-5 разів, досягнувши 20%. Розвивалася і металургія, освоїла виробництво особливо міцної легованої сталі (з добавками вольфраму, молібдену), титанових сплавів, що використовуються в авіації і космонавтиці.

Посилання на основну публікацію