Торгівля після Смути

Головною особливістю торгівлі в XVII столітті стало формування всеросійського ринку, під яким розуміють посилення господарських зв’язків і обміну товарами між різними частинами країни, заснованого на екологічній спеціалізації територій. Зростанню торгівлі сприяло і збільшення грошового оброку з селян. Росли не тільки міські ринки, а й сільські торжки. Вперше з’явилися великі всеросійські торгові ярмарки – Архангельська, Ірбіт- ська, Свенська, до кінця століття – Макарьевская. Сюди в дні релігійних свят прямували з усієї країни не тільки продавці різних товарів, але і покупці-оптовики. У містах і селах отримала розвиток роздрібна торгівля. Мала місце спеціалізація не тільки в області виробництва товарів, але і їх продажу. Так, визнаними центрами торгівлі хлібом виступали Вологда, Вятка, Орел, Воронеж, Нижній Новгород. Головними ринками солі були Вологда і Сіль Камська. Відбірна хутро продавалася в Солі Вичегодской – на шляху з Сибіру до Москви.

Активно розвивалася зовнішня торгівля, як і раніше йшла в основному через Архангельськ (до 75%) в західному напрямку і через Астрахань – у східному. До середини XVII століття іноземні купці мали право самостійно торгувати на внутрішньому російському ринку. Це вело до численних протестів з боку російських купців. У 1649 році цар Олексій Михайлович заборонив англійцям вести внутрішню торгівлю і вислав їх з країни.

Розвиток торгівлі гальмували внутрішні митні бар’єри, що залишалися ще з часів роздробленості. У 1653 році був прийнятий Митний статут, ліквідував дрібні мита. Новоторговий статут 1667 рік ще більше обмежив права іноземних купців: вони повинні були тепер продавати свої товари оптом в прикордонних містах. На імпортні (ввезені з-за кордону) товари були введені більш високі мита.

Посилання на основну публікацію