Територія і населення Росії в 20 столітті – історія

У XX століття Росія вступала в зеніті своєї територіальної могутності. До цього часу країна, здавалося, досягла меж у своєму географічному зростанні. Протяжність Російської імперії з півдня на північ становила 4675,9 км, а з заходу на схід – 10 732,3 км. Довжина її кордонів дорівнювала майже двом екваторам і становила близько 70 тис. Км. Це була найбільша євразійська імперія. Хоча в міжнародній політиці Росія була переважно країною європейською, дві третини її простору були розташовані в Азії. Дана обставина зумовлювало багато речей її положенні і формуванні внутрішньої і зовнішньої політики. Однак основна маса населення країни (82%) жила в європейській її частині.

В адміністративному відношенні Росія об’єднувала 78 губерній, 21 область і 2 самостійних округу.

Населення країни до кінця XIX ст. становило 125 700 000 чоловік. З них лише 13,4% жили в містах. Основна ж частина підданих Російської імперії проживала в сільській місцевості. Низькою була і щільність населення. В середньому на одну квадратну версту припадало лише 6,7 людини (в європейській частині Росії – 22), у той час як у Франції – 71, у Німеччині – 126, в Англії – 186.

У другій половині XIX ст. в Росії значно зросла народжуваність. Так, за 40 років (1858-1897) населення країни збільшилося з 68 до 116 млн осіб (без Польщі та Фінляндії), а в 1914 р ще майже на 50 млн осіб. Ці показники були вперше в історії країни досягнуті не за рахунок розширення її території, а завдяки високій народжуваності (вона становила 48 чоловік на 1 тисячу населення в рік). У результаті Росія вступала в XX століття однією з наймолодших за складом населення світових держав – половина жителів мали вік до 20 років. В активну трудову і громадське життя вступало покоління, не тільки не має великого життєвого досвіду, але й не пов’язане з традиціями попередніх поколінь. Чимале число молодих людей були здатні безболісно відмовитися від багатьох традиційних цінностей, які століттями вважалися основоположними для народів Росії. Це неминуче вело до посилення протестних настроїв серед молоді.
Російські селяни-заробітчани. Початок XX в. Хто такі селяни-заробітчани?
Падіння в 1861 р кріпосного права, індустріальний ривок останній чверті XIX ст. зумовили швидке зростання міст і міського населення. Його питома вага в загальній масі населення Росії збільшився з 9,2% (1858) до 14,3% (1914). Число міст виросло з 100 на початку XIX ст. до майже 500 наприкінці століття. Крім них, виникли і стрімко розвивалися селища міського типу, населення яких становило деколи десятки тисяч людей.

Вперше в цей час з’явилися і міста-мільйонери: Санкт-Петербург (2300000) і Москва (1600000). Лише в перше десятиліття XX ст. до Москви з сільської місцевості прибуло 700 тис. чоловік, а в Петербург – 1 млн. Аналогічні явища, хоча і в меншій мірі, мали місце і в інших великих містах Росії.

Розселення людей було як і раніше нерівномірним. Неврожай і голод початку 1890-х рр. викликали потребу в державному регулюванні переміщення населення, так як щільність його в північних і східних районах країни була раніше вкрай низькою. Стало всіляко заохочуватися переселення селян до Сибіру, ​​на Далекий Схід, Мурман. У результаті вжитих заходів стрімкими темпами зросла кількість жителів Новоросії, Північного Кавказу, почасти Сибіру, ​​Бессарабії. Поступово частка населення європейської частини Росії скоротилася з 84 до 74%, в той час як жителі Новоросії становили тепер не 5,3, а 8,1%, Сибіру – не 5, а 7%, Середньої Азії – НЕ 4,2, а 6%.

Москва. Вулиця Тверська. З листівки початку XX ст.

Росія була багатонаціональною країною, в якій жили близько 140 народів. У більшості своїй це були слов’яни – росіяни, українці, білоруси, поляки, налічували майже 92 млн осіб. Питома вага росіян (великоросів) становив на початку XX ст. 48%. У Європейській Росії найбільш численними після слов’ян були народи тюркської групи – татари, башкири і чуваші.

Росія була однією з найбільших християнських країн – 80% її населення сповідували різні гілки християнства. Але провідне місце традиційно займали православні, що складали 70,8% населення країни. Лише 8,7% росіян вважали себе мусульманами.

Майже дві третини населення країни становило працездатне населення у віці від 14 до 60 років. Це створювало значні можливості для економічного процвітання Росії.

Ссылка на основную публикацию