Театральне та музичне мистецтво СРСР. Кіно СРСР

Після революції на сценах драматичних театрів з’являються п’єси радянських драматургів (перший досвід відноситься до 1918 р, коли в Петрограді В. Мейєрхольд поставив «Містерію-буф» В. Маяковського). Виникає величезна кількість нових театрів. Серед них в Ленінграді Великий драматичний, в Москві театри Мейєрхольда, Вахтангова, ім. Моссовета.

Важливе значення надавалося кіно як найбільш доступному «знаряддю комуністичної пропаганди». У роки Громадянської війни створюються в основному агітфільми, присвячені злободенним подіям. У 1920-і рр. агітаційний кіно поступово витісняється ігровим. З’являються перші шедеври вітчизняної кінематографії: «Броненосець Потьомкін» С. Ейзенштейна (1925), «Мати» В. Пудовкіна (1926). У 1923 р вийшов перший радянський пригодницький фільм «Червоні дияволята» І. Перестиани.

У 1938 р був створений Комітет з кінофікації при Раднаркомі СРСР. Розуміючи всю важливість кіно в справі виховання мас, Сталін особисто курирував радянський кінематограф, власноруч стверджуючи сценарії, редагуючи їх, пропонуючи теми для фільмів і навіть іноді вигадуючи назви до них. Першим звуковим радянським фільмом стала картина «Путівка в життя» Н. Екка (1931) про долю безпритульного Мустафи.

Тема щасливого життя радянських людей звучала в кінокомедіях режисерів Г. Александрова за участю Л. Орлової («Веселі хлопці», «Цирк», «Волга-Волга»), І. Пир’єва за участю М. Ладиніної і Н. Крючкова («Трактористи» , «Свинарка і пастух»), С. Герасимова («Семеро сміливих») та ін. Створюються картини на історико-революційну тему: «Чапаєв» (реж. С. та Г. Васильєви), «Депутат Балтики» (реж. А . Зархи та І. Хейфиц), «Ми з Кронштадта» (реж. Е. Дзиган). Полюбили глядачі кінотрилогію про робочий-революціонера Максимі з Б. Чирковим в головній ролі («Юність Максима», «Повернення Максима», «Виборзька сторона», реж. Г. Козинцев і Л. Трауберг).

Цілям патріотичного виховання служив кінофільм «Петро Перший» (реж. В. Петров, 1937). Якщо в 1920-і рр. Петро I зображувався негативно, то тепер постав найбільшим державним діячем. Новий вигляд Петра, який не шкодував себе і своїх підданих заради величі Росії, повинен був виправдати сталінську модернізацію.

Новим віянням часу стало радіо. Саме по радіо можна було почути виступи вождів, підкріплені музикою і піснями-маршами, такими як «Широка страна моя родная» (слова В. Лебедєва-Кумача, музика І. Дунаєвського), «Пісня про зустрічний»

(Слова Б. Корнілова, музика Д. Шостаковича), «Катюша» (слова М. Ісаковського, музика М. Блантера).

Офіційне ранжування йшло і в сфері театрального життя. «Першим» серед драматургічних театрів був визнаний МХАТ ім. Чехова, вірний класичній манері. У балеті розквітає талант Галини Уланової, Ольги Лепешинської. Робляться спроби створити оперні та балетні вистави на сучасні теми. Була поставлена ??опера І. Дзержинського «Тихий Дон».

Посилання на основну публікацію