Свята та театральні вистави

Під час великих церковних свят – Різдва Христового, Великодня на міських площах розігрувалися вистави на сюжети Євангелія, життя святих. Їх учасниками були монахи, священики і миряни. Ці уявлення, що тривали нерідко по декілька днів, збирали натовпи людей. Тут були не тільки городяни, а й селяни навколишніх сіл. Надалі ці релігійні видовища перетворилися на театральні постановки.
По містах і селах Європи ходили мандрівні актори, яких називали жонглерами, або менестрелями. Вони показували простенькі фокуси, розважали людей жартами, віршами та піснями. Часто разом з ними в поданні брали участь тварини – собаки, мавпи.

Буйні веселощі охоплювало людей під час народних свят. Одним з найулюбленіших був «свято дурнів», коли всі переверталося з ніг на голову: бідняки і злиденні переодягалися сеньйорами і єпископами, у церкві влаштовувалися танці, біля вівтаря ставили осла, насміхаючись над богослужінням. Скуштувавши хмільних напоїв, надівши маски, люди співали і танцювали на вулицях міста. Священики, замість служби в церкві, роз’їжджали по місту і обсипали всіх зустрічних гноєм. «Свято дурнів» був тимчасовим звільненням від влади станових правил. Пізніше цей та інші народні свята перетворилися на галасливі і веселі карнавали з масками, переодяганнями, танцями та піснями. У країнах Західної Європи барвисті карнавали проводяться і донині.

Посилання на основну публікацію