Світло і тіні народовладдя

При всіх безперечних перевагах афінської (і взагалі античної) демократії цей державний лад не слід ідеалізувати: йому був властивий ряд невикорінних вад. По-перше, антична демократія була, по суті, «демократією для меншості». Так, в Афінах ніякими політичними правами не користувалися не тільки раби, але і метеки. Жінки, хоча і вважалися членами громадянського колективу, участі в управлінні державою теж не приймали. Фактично з 250-350 тисяч чоловік населення афінського поліса класичної епохи всією повнотою цивільних і політичних прав користувалися лише 35-45 тисяч громадян-чоловіків, т. Е. Приблизно 13 відсотків населення.

Крім того, не слід забувати і про те, що блиск і процвітання демократичних Афін в чому грунтувалися на нещадної експлуатації міст, що входили в Афінську морську державу. Адже демократія – це надто дорога політична система, реальне здійснення якої в будь-яку історичну епоху доступно далеко не кожній державі. Афіняни змогли втілити в життя основні принципи демократичного устрою не в останню чергу тому, що форос, щорічно надсилається союзними полісами, являв собою невичерпне джерело коштів, які можна було направляти і на оплату діяльності посадових осіб, і на інші витрати афінського поліса.

По-друге, прямий характер античної демократії, при якому владними повноваженнями розташовуватися не виборний представницький орган, а весь колектив громадян, призводив до того, що керуючі органи не володіли рисами професіоналізму, компетентності. Слід зазначити, що проголошувані ідеали істотно розходилися з дійсним станом справ.

Вважалося, що народні збори представляє весь демос. Однак безсумнівно, що всі без винятку громадяни навіть фізично не могли збиратися на часті засідання Екклеса: хтось жив в далекому селі, комусь заважали справи і т. П. У цих умовах при несприятливих обставинах непропорційно велику роль в управлінні державою могли грати нічим не зайняті бідняки. Ці легкозбудливою і досить егоїстичні люди часто потрапляли під вплив демагогів (т. Е вождів народу) – спритних політичних ораторів, які вміли спрямувати емоції народу в потрібне для себе русло і отримати від цього особисті вигоди. Ведена демагогами, демократична влада підчас приймала рішення, на вигляд перспективні і привабливі, але насправді авантюрні і шкідливі для держави. В окремі моменти своєї історії демократичне правління навіть мало тенденцію перерости в охлократію (т. Е. Влада натовпу).

Непрофесіоналізм управління пояснювався і широким застосуванням жеребкування при обранні посадових осіб, коли на відповідальні пости могли потрапити абсолютно випадкові люди. Це призводило до обрання некомпетентних суддів, достатку наклепницьких доносів і винесенню несправедливих вироків. Поширеними фігурами демократичних Афін стали сікофа нти – люди, які зробили доноси і шантаж своїм ремеслом. Така людина вимагав у багатія хабар, а в разі його відмови платити порушував проти нього судовий процес за безпідставним звинуваченням. Цей процес найчастіше закінчувався для обвинуваченого сумно, оскільки до заможним громадянам демос схильний був ставитися підозріло.

Говорячи про пороки і недоліки античної демократії, необхідно уявляти, що вони були історично неминучі, т. Е. Безпосередньо пов’язані з соціальною структурою давньогрецького суспільства, формами його господарського життя.

Джерела

Для вивчення класичної Греції велике значення мають епіграфічні джерела. Різні написи залишали як приватні особи (наприклад, надгробні і присвятні написи), так і влади різних полісів. Офіційні написи найбільш важливі для реконструкції політичного життя поліса. До наших днів з Афін V-IV ст. до н. е. та інших демократичних полісів дійшли (повністю або фрагментарно) висічені на камені сотні постанов народних зборів. Цінність цих документів, відкритих в ході археологічних розкопок, визначається тим, що вони являють собою свідоцтва, сучасні відбитим у них подій, причому факти викладаються в них без будь-яких спотворень або доповнень.

Тексти постанов афінської Екклеса показують, наскільки колосальний був обсяг її повноважень. У постановах відображені і договори з іншими державами, і декрети, що регулювали політичні та фінансові відносини в полісі (зокрема, вказані суми фороса, щорічно вносяться союзними полісами), і укази про відправку збройних контингентів в той чи інший регіон, і рішення про дарування цивільних прав чужинцям або, навпаки, про позбавлення кого-небудь з афінян цивільних прав та про конфіскацію його майна та ін.

Особливу групу написів складають тексти на остраконах – глинянихчерепках, які афінські громадяни використовували при остракизме, вказуючи на них імена політичних діячів, що підлягали десятирічному вигнанню. На сьогоднішній день відкрито більше 10 тисяч остраконах; на них прочитані імена практично всіх відомих політиків Афін V ст. до н. е .: Фемистокла, Арістіда, Кимона, Перикла, Никия, Алківіада та ін. Зустрічаються і зовсім невідомі імена, але, мабуть, вони теж належали впливовим політичним діячам, якщо над ними нависала загроза остракізму. Цікаво, що на деяких остраконах поряд з іменами присутні різного роду приписки (в основному лайливі) і навіть карикатури.

На тлі великої кількості самих різних джерел з історії класичної Греції відходять на другий план речові докази, отримані в ході археологічних розкопок. Проте дані археології часом здатні внести ясність у багато проблеми, які неповно висвітлені в текстах античних авторів. Так, у встановленні принципів функціонування афінської демократії велика заслуга американських вчених, провідних розкопки на афінській Агорі.

Археологами знайдені залишки найважливіших громадських будівель (руїни Толоса, будівлі державного архіву та ін.), А також предмети, що використовувалися афинянами при виконанні їхніх громадянських обов’язків: псефи для голосування, іменні таблички присяжних, пристосування для жеребкування, судини, які виконували роль водяних годин при проголошенні промов на судових процесах.

Посилання на основну публікацію