«Світ ідей» Середньовіччя

«Світ ідей» середньовічної Європи був нерозривно пов’язаний з християнською релігією. В умовах відсутності достовірних наукових знань про природу християнство пропонувало людям струнку систему поданні про світобудову. Ця картина світу грунтувалася на повному, безумовному протиставленні Бога і природи, неба і землі, душі і тіла. Так як світ, згідно з уявленнями європейця Середньовіччя, був своєрідною ареною протиборства небесних і пекельних сил, всі були абсолютно впевнені в можливості чудес. Звідси суворе дотримання релігійних обрядів, які повинні були допомогти людині панувати над природою.
Вважалося, що «Град Небесний» збудований у відповідності з ієрархією його мешканців. Вище за всіх знаходиться Бог, нижче – апостоли, архангели, ангели та інші небесні істоти. Цю ієрархію повторюють і мешканці «Граду земного»: тато, кардинали, священики і прості миряни. При цьому земна мирське життя протиставлялася небесної загробному житті. Церква вчила, що всі задоволення земного життя являють собою обман, бо світ є арена витівок сатани. Головне призначення людського життя – підготовка до загробного життя, до порятунку. Між небесним і земним світами існує невидима драбина, по якій люди прагнуть потрапити в рай. Ангели допомагають праведникам досягти бажаної мети, грішники ж зриваються і падають в пекло.

Церква проповідувала основи християнської моралі, дотримання яких дозволило б людині сподіватися на порятунок. Вона засуджувала людей за прагнення до наживи, протиставляючи цьому пороку ідеали бідності й аскетизму. Відстоюючи ідею рівності всіх людей перед Богом, церковники разом з тим ділили віруючих на духовенство і мирян. Духовенство відрізнялося особливою якістю – священством, яке йшло від самого Христа і передавалося з покоління в покоління під час спеціального обряду. Вважалося, що віруючі були не здатні самостійно, без священиків відшукати шляхи до порятунку, зрозуміти слово Боже. Порятунок душ віруючих могло бути тільки колективним, в лоні церкви. Тому Біблія була для рядових мирян заборонене, тлумачити її дозволялося тільки священнослужителям.

Посилання на основну публікацію