Сутність полісної держави

Давньогрецька цивілізація відрізнялася від сусідніх близькосхідних цивілізацій тим, що саме в Греції вперше виникло просте товарне виробництво і утвердилися приватновласницькі відносини. Цьому сприяли ранній розвиток торгівлі і мореплавства, відсутність у суспільстві впливової жрецької касти, раціонально-критичний підхід греків до всіх явищ світу. Єдиного політичної освіти в Греції не склалося. Кілька сотень міст-держав, або полісів, мали свою територію, уряд і ополчення.Така система дрібних держав була викликана до життя самою природою Егейського світу з характерними для нього замкнутими формами ландшафту. Поліс займав територію якогось острова в Егейському морі, невеликий долини або прибережної лінії на Балканському півострові і на західному узбережжі Малої Азії (в Іонії). Полисное держава — це невелика за територією та чисельністю населення громада, в якій мало місце повне злиття цивільного колективу з державою. Кажучи іншими словами, поліс — незалежна держава, утворена вільними громадянами, які володіли земельними наділами. Переселенці з інших міст не вважалися громадянами — вони не мали права володіти землею на території даного поліса і права голосу в його народному зборах. Будучи замкнутою соціальною одиницею, кожен поліс прагнув до повної політичної незалежності (автономії) і господарської самостійності (автаркії). В юридичній сфері автономія означала право управляти своїм невеликим державою за власними законами. Однак рання господарська спеціалізація і хороша забезпеченість регіону морськими комунікаціями тісно пов’язали світ грецьких полісів в єдине ціле. Між ними існували обмінно-торговельні, дипломатичні та культурні зв’язки; у військовій області склалася практика об’єднання сухопутних армій і морських флотилій. Все це призвело до виникнення в Греції єдиної народності. Про це свідчать загальна для всіх греків історична і міфологічна традиція, єдині мова та алфавітна лист, загальногрецькі Олімпійські ігри. Склалися і однотипні форми побуту та господарської життєдіяльності.

Поліс заповідав людству три великі ідеї: демократію, республіканізм і громадянство. Як різновид держав давнини поліс спирався на систему демократичного самоврядування з правом і обов’язком кожного повноправного громадянина брати участь в громадських справах. Досягненням грецької політичної думки (праці Фукідіда, Платона і Аристотеля) й правової діяльності стала розробка самого поняття «громадянин», яке передбачало особистість, наділену певними правами. Найбільш істотним з них було право на свободу та особисту незалежність. Що стосується свободи, то вже в ті часи виділяли два її аспекти: соціальний (вільний — раб) і конституційний. Другий аспект передбачав свободу участі в політичному житті і свободу від будь – чийого втручання в особисте життя. Афінського громадянина, наприклад, не можна було піддати тюремного ув’язнення без судового вироку. Залучений до суду міг покинути рідний поліс до розгляду справи. Однак варто було афінянинові переїхати в інше місто, як він ставав безправним метеком. Давньогрецький мислитель Аристотель (IV ст. до н. е..), який написав працю з історії афінського поліса «Афінська політія», вважав, що кожен грецький поліс мав республіканське пристрій. Слово «республіка» означало «загальна» чи «суспільна справа». Народ здійснював свої права в народних зборах — вищому законодавчому та виборчому органі полісного держави. При цьому вперше був введений принцип прямого народоправства, чи прямої демократії: влада належала тільки тим громадянам, які з’явилися в раду або народні збори. Беручи участь в обговоренні питань і голосуючи за них, громадяни самі вирішували нагальні питання життя свого маленького держави. Аристотель виділяв як найкращий той тип демократії, де панує закон. Рівність перед законом, тобто коли всі повинні мати спочатку рівні можливості, служить з античних часів найважливішим критерієм, що відрізняє демократію від олігархії і монархії. Однак полисная демократія допускала участь у державному управлінні лише повноправною частини чоловічого населення. Осторонь залишалися жінки, вільні іноземці (в Афінах — метеки) і раби. За сучасними поняттями, це була швидше олігархія, а не демократія. Олігархія ж у перекладі з грецької мови означає «влада небагатьох», тобто лише частини населення полісного держави.

Посилання на основну публікацію