1. Моя освіта – реферати, конспекти, доповіді
  2. Історія
  3. Суспільство загального благоденства

Суспільство загального благоденства

Після завершення Другої Світової війни перед державами стояло завдання в максимально короткі терміни відновити економіку і стабілізувати соціально-політичне життя. Тоталітарні диктатури в Німеччині та Італії, революційні події в Росії в очах багатьох держав виглядали закономірним підсумком економічної і соціальної кризи.

Тому, саме соціальний захист населення у повоєнні роки стала домінуючою сферою державної політики розвинених країн.

Формування ринкової економіки
Стійкість будь-яких перетворень безпосередньо залежала від статусу держави на міжнародному ринку. Впровадження соціальних реформ йшло паралельно з модернізацією промисловості. Уряд Швеції розробило першу в світі модель соціальної демократії, метою якої було викорінення бідності.

У країні впроваджувалася змішана форма економіки приватні підприємства співпрацювали з державними структурами, які виконували функцію рівномірного розподілу доходів. Таку модель перейняли всі європейські держави, в тому числі Західна Німеччина, завдяки чому вже до початку 1948 року народження, в країні була стабілізована національна валюта, поновилися соціальні виплати.

Для працівників фабрик і заводів вводилася система профспілкової захисту, що дозволило не тільки підняти рівень виробництва, але і повністю побороти безробіття в державі. Такі зміни стали передумовою для «економічного дива» 1950-60-х років, коли ФРН буквально за десять років змогла увійти до числа найбільш вагомих суб’єктів світової економіки.

У 60 – х роках подібна економічна програма почала активно впроваджуватися в США. Вже до кінця 1968 були досягнуті відчутні позитивні результати в США практично не існувало незахищених верств населення. Соціальні виплати з безробіття в цей період були рівні розмірам статистичної середньої зарплати найманого працівника.

Методи впровадження соціальної політики
У другій половині 20 століття, багато держав кардинально змінили пріоритетні сфери урядового фінансування. Якщо в довоєнний період основні капіталовкладення робилися у військову промисловість, то в повоєнний час основний фінансовий потік був спрямований на економічний розвиток та соціальну підтримку населенню.

Важливою складовою соціальної політики було становлення нормативно-правової бази, яка забезпечувала реальне громадянське рівність і ефективне вирішення соціально економічних конфліктів. Результатом цього стало прийняття в багатьох країнах перших ліберальних конституцій і трудових кодексів.

Фінансування соціальної сфери відбувалося за рахунок місцевих і центральних органів державної влади, які розподіляли фінансові потоки від великих промислових об’єктів. Левову частку капіталу становили і податки, які виплачувалися особами, що володіють високими доходами або нерухомістю.

Модель загального благоденства не виключає можливості втручання в соціальну політику держави міжнародних або національних благодійних організацій.

Особливу увагу в таких державах приділяється соціальній та економічній реабілітації представникам маргінальних верств суспільства – таких людей переучують нових спеціальностей і надають їм робочі місця.

Держава загального благоденства: концепція
Теорія «Держави загального благоденства» включала в себе принципи усунення несправедливості капіталістичного ладу. Її можна назвати спробою трансформувати капіталізм в абсолютно новий суспільний лад, головною метою якого стало б досягнення соціальної гармонії.

«Держава загального благоденства» нібито буде не допускати монополії і сприяти тому, щоб налагодити становище різних соціальних шарів.

Про теорії говорять, як про ретельної прихованій формі захисту капіталізму, тільки державно-монополістичного. У даному випадку, саме буржуазна держава зміцнює свою економіку і ще більше експлуатує трудящих.

ПОДІЛИТИСЯ: