Суспільний лад слов’ян

У середині I тис. Н. е. східні слов’яни жили родовими громадами. Общинники спільно володіли землею, спільно працювали, вся продукція, створена ними, була спільною і ділилася порівну між усіма родичами. Пологи об’єднувалися в племена, а ті, в свою чергу, в племінні союзи. Найважливіші питання суспільного життя – оголошення війни і укладення миру, вибір старійшин і князя – вирішувало віче (збори) племені. Старійшини розподіляли землю серед одноплемінників, розбирали тяжби, головували в народних зборах. Поряд із загально племінним ополченням існувала дружина, що складалася з молодих, міцних воїнів. На чолі дружини і общеплеменного ополчення стояв князь, яким ставав найщасливіший, хоробрий і мужній воїн.
Господарський прогрес – удосконалення знарядь праці, перехід до плужного землеробства і стійлового утримання худоби призвів до того, що тепер окрема сім’я була здатна самостійно вести господарство. Тому в середині I тис. Колишні родові зв’язки руйнувалися і відбувався поступовий перехід до сусідської громаді (слов’яни називали її «шнур», «мир»). Найшвидше цей процес відбувався там, де не було потрібно зусиль багатьох людей для розчищення лісу під ріллю, – в лісостеповій смузі. Самим економічно розвиненим районом було Середнє Подніпров’я.
Сім’ї, що складали сусідську громаду, спільно володіли землею, але самостійно розпоряджалися урожаєм, зібраним зі свого наділу. Поступово серед слов’ян росло суспільне і майнова нерівність. Багаті родини заволодівали значними ділянками землі. Знатність, яка перш грунтувалася на приналежності людини до прославленого роду (найчастіше який вів походження від легендарного предка), тепер все більше і більше пов’язувалася з великим достатком. Значну частину багатств (у вигляді землі, оброблюваної бранцями, здобичі, захопленої під час набігів, і данини, яку віддавали одноплемінники у вигляді плати за захист від ворогів) зосереджували в своїх руках князі, які стали передавати свою владу у спадок. Поступово вони стали привласнювати собі і повноваження старійшин. Опорою влади князя ставала дружина, члени якої все більше відривалися від своїх громад. Так поступово визрівали соціально-економічні передумови утворення держави.

Посилання на основну публікацію