Суперництво великих держав на Далекому Сході

У війні європейських держав з Китаєм брали участь рівним чином Північно-Американські Штати і Японія, дві держави, які особливо зацікавлені у справах Далекого Сходу за своїм географічним положенням на Великому океані. У 1898 р в переможній війні з Іспанією заатлантичні республіка відняла у неї Філіппінські острови, що наблизило Північно-Американські Штати до Китаю, а Японія лише незадовго перед цим здобула ряд блискучих перемог над Китаєм, результатом яких було приєднання до Японської імперії острова Формози, і лише заступництво за Китай з боку Росії, Франції та Німеччини позбавило острівну імперію Східної Азії можливості зробити територіальні придбання на материку [1]. Настало потім придбання Росією Квантуна і заняття нею Манчжурії порушили в японської нації ворожнечу до Росії. Нападом японського флоту на Порт-Артур на самому початку 1904 почалася Російсько-японська війна, що виявила, що японці зробили великі успіхи в засвоєнні європейської техніки. Ця війна, колишня вельми нещасною для Росії (ураження при Мукдене, Цусіма та ін.), Закінчилася лише восени 1905 р світом в Портсмуті (в С. А. С. Шт.), За яким Росія повинна була відмовитися від Квантуна і Манчжурії , а зніми навіть і від південної половини Сахаліну, вже раніше належала Японії. Новий східне питання, що зав’язався біля берегів Жовтого та Японського морів, свідчить про те важливому значенні, яке став набувати до кінця XIX ст. і в торговому, і в політичних відносинах Великий океан.

Посилання на основну публікацію