«Століття лібералізму»

Зміни в економіці і способі життя мільйонів людей на Заході призвели до великих зрушень у суспільній свідомості. Разом з суспільними верствами, втрачають владу і вплив, у минуле йшли ідеї та цінності, обстоювані ними. Нові соціальні групи і верстви населення в епоху промислового перевороту виробляли свої ідейні орієнтири.
Найвпливовішим ідейним перебігом XIX в. став лібералізм (від лат. liberalis – властивий вільній людині). Лібералізм – дуже гнучка система поглядів, що включає в себе різні напрямки. В цілому ж лібералізм в XIX ст. виражав інтереси і погляди молодої і активної буржуазії.
В основі ідей лібералізму лежить переконання в тому, що кожна людина володіє всіма правами, властивими йому від народження: на життя, свободу і недоторканність приватної власності. На думку лібералів, право на повагу мають інтереси і погляди людей, що належать до різних класів, політичним партіям, народів, культур, релігій. Тільки в суспільстві, в якому панує принцип плюралізму, люди в повній мірі можуть реалізувати свої сили і можливості, досягти своїх цілей.
Ліберали стверджували, що вільним може бути тільки людина, що володіє власністю. Здійснення своїх принципів на практиці вони вважали можливим лише в умовах існування вільного ринку і конкуренції як в економіці, так і в соціальній сфері. При цьому всі повинні бути рівні перед законом, а держава зможе гарантувати основні права і свободи особистості (совісті, слова, зборів, створення асоціацій і партій і т. Д.). Важливою умовою гарантії прав ліберали вважали запровадження загального виборчого права. Вони виступали за рівність усіх людей, ліквідацію станових привілеїв аристократії.
Головна загроза свободі, на думку лібералів, виходила від держави, придушував особистість. Тому роль держави в суспільстві повинна бути мінімальною. Один з видних ідеологів лібералізму Дж. С. Мілль стверджував: «людина сама краще будь-якого уряду знає, що йому потрібно». Завдання держави – служити «нічним сторожем», що охороняє спокій громадян. Щоб убезпечити свободу людини від деспотизму, ліберали пропонували здійснювати принцип поділу влади, вводити систему стримувань і противаг між ними.
Прихильники громадянських свобод негативно ставилися до революційного насильства. Принципи лібералізму міцніше всього утвердилися в тих країнах, в історії яких це насильство відігравало найменшу роль, – Англії та США. До кінця XIX в. в країнах Заходу практично повсюдно були прийняті конституції, в тій чи іншій мірі стверджували основні права людини. Незважаючи на те що на початку XX ст. в Європі існували лише дві республіки (Франція та Швейцарія), у більшості держав діяли парламенти, що обмежували владу монархів.

Посилання на основну публікацію