Станово-представницька монархія – коротко

Станова монархія – тип держави, заснованого на поділі підданих на відомі розряди, що відрізняються один від одного правами та обов’язками. Не кажучи вже про монархіях стародавнього світу, становими були всі середньовічні європейські держави з їх феодальними привілеями, міськими вольностями, закріпаченим селянством і рабством.

Сам характер правління при цьому може бути далеко не одінаков.Сословние початку можуть сильно проникнути в життя як при монархії абсолютної, так і обмеженою ідаже при республіканському устрої; приклад останнього являє польська Річ Посполита, цілком побудована на виключно шляхетських привілеях, на політичному всемогутності військово-землевласницького стану, який привласнив собі одному іменування народ і принизити іншу масу населення.

У середньовічній Англії прагнення до насильницьких захоплень з боку королів-норманів і Плантагенетів викликало спільний відсіч феодального лицарства і городян і створило парламентське правління, втілив у собі станово-представницький принцип. При Івана Безземельному (в 1215 р) була видана Велика Хартія, що обмежує королівську владу на користь аристократії. При наступному королі, Генріху III, ватажок незадоволених баронів, Симон Монфор, вже закликає до парламенту не тільки вельмож духовних і світських (верхня палата лордів), але також представників нижчого дворянства і міст (нижня палата громад).

У Франції обставини, навпаки, сприяли зміцненню необмеженої королівської влади (обережний образ дій королів, ворожнечу між дворянством і містами); але і тут ми бачимо станове представництво в особі державних чинів або генеральних штатів (états généraux), які грали видну політичну роль в XIV ст. (епоха внутрішніх смут і нещасних воєн з Англією) і потім не скликає з 1614 по 1789, коли станове представництво (дворянство, духовенство, міста, – noblesse, clergé, tiers-état) уже звертається у всенародне.

Відкриття станово-представницького зібрання – генеральних штатів – 5 травня 1789, на початку Французької революції. Картина Огюста Куде, 1839

Такий же характер вже в XIX столітті шляхом мирних перетворень поступово набуває англійська палата громад через розширення виборчого права на нові верстви населення (міські робітники, селянство).

Система станового представництва існувала також в Нідерландах, в Іспанії (кортеси), в різних владних Габсбургів (Австрія, Богемія і т. Д.) І всюди більш-менш перетворилася пізніше в сучасний парламентаризм.

Сейм Царства Польського, створений царем Олександром I, так само як існував у дореволюційній Росії фінляндський сейм, розділений на чотири стани (духовенство, дворянство, городяни, селяни), належать до того ж типу станового представництва. Те ж можна сказати про земських соборах Московської Русі. Але і крім представництва, при розвитку самодержавного початку, Росія, особливо з епохи Уложення 1649 року, в XVIII столітті, і до реформ другої половини XIX століття є державою, заснованим на становому розподілі, на привілеї вищого служилого класу і взагалі на розмежуванні станових прав і особливо станових обов’язків, службових та податних.

Посилання на основну публікацію