США в другій половині 20-го століття

50-і роки були роками благополучними, а після закінчення Корейської війни (1950-1953 рр.) – Мирними. Президентом був Дуайт Ейзенхауер, представник республіканців. Його політика дозволила американцям відчути на собі переваги «держави благоденства». Частка сімей, які мають власні будинки і квартири, подвоїлася, більше половини американців за рівнем доходів стали середнім класом. У всій країні виникали торгові центри – символи масового споживання, відвідування яких стало для американців новою формою проведення дозвілля. Закінчувалася автомобілізація, і вся країна покривалася надшвидкісними магістралями.
Досягнувши певного рівня, США втратили динамізм і стали відставати в розвитку від країн Західної Європи та Японії. У 1957 р СРСР першим запустив штучний супутник Землі, кинувши виклик науково-технічній перевазі Америки. Американці стали виявляти стурбованість. Демократи не забули скористатися цим: в 1960 р пост президента зайняв Джон Ф. Кеннеді. Його політика привела до пожвавлення реформаторської діяльності. Для того щоб вивести США на лідируючі позиції в дослідженні космосу, Кеннеді запропонував програму «Аполлон», згідно з якою американці повинні були висадитися на Місяці, що і було зроблено в 1969 р
У зовнішній політиці основною проблемою було протистояння з СРСР, так звана «холодна війна». Кеннеді виявив готовність йти на компроміси з Радянським Союзом, Н.С. Хрущов розцінив це як слабкість США.
У квітні 1961 року відбулася зустріч Д. Кеннеді і Н.С. Хрущова у Відні, де радянською стороною піднімалося питання Західного Берліна. Його існування всередині соціалістичної НДР дуже дратувало як уряд НДР, так і СРСР. На випадок блокади Західного Берліна американське уряд підготував план обмеженого ядерного удару по радянським частинам в НДР. 13 серпня уряд НДР вибудувало стіну вздовж усього кордону Західного Берліна. Оскільки блокада була зроблена, з боку США не було відповідних заходів. Хрущов приписав цей успіх собі і сміливо пішов на наступний крок.
На Кубі прийшов до влади Фідель Кастро, американо-кубинські відносини різко погіршилися, на острові з’явилися контрреволюційні групи. Кастро звернувся за допомогою до СРСР. Радянський уряд таємно розмістило на острові ракети з ядерними боєголовками. З даних військової розвідки уряду США стало відомо про це. Президент США наказав встановити морську блокаду Куби, огляд усіх радянських судів, щоб виключити підвіз нових ракет. У 1962 р п’ять радянських кораблів підійшли до зони блокади і зупинилися. Хрущов через два дні направив Кеннеді послання, в якому запропонував вивести ракети в обмін на обіцянку США не робити інтервенції проти Куби. Угода була досягнута. У 1963 р був підписаний договір про заборону випробувань ядерної зброї в атмосфері, космічному просторі й під водою.
22 листопада 1963 президент США був убитий в техаському місті Далласі. Віце-президент Ліндон Джонсон приступив до виконання обов’язків президента. Він поставив завдання ліквідувати бідність в США. Було вжито заходів з професійної підготовки, надання допомоги в отриманні освіти, з тим щоб підвищити доходи бідних американців. Їх кількість скоротилася з 36,4 млн. До 25,4 млн в 1964-1968 рр.
У 60-і роки досягло апогею рух за громадянське рівноправ’я. Якщо до цього рух за расове рівноправ’я носило ненасильницький характер, то в 60-і роки в багатьох місцях рух не утримувалося в рамках законності, в негритянських кварталах міст спалахнули повстання. Підсумком цієї боротьби було законодавче заборона всіх видів расової дискримінації.
До цього ж періоду відноситься ряд рухів соціального протесту. Найбільш важливим з них було молодіжне. Сенс його полягав у демократизації системи освіти та оспорювання цінностей «суспільства благоденства». Студенти 60-х років були першим післявоєнним поколінням, яке не знало жахів війни. З початком в’єтнамської війни (1965) молодіжний рух переросло в антивоєнний, оскільки саме це покоління мало стати гарматним м’ясом.
У 1954 р В’єтнам був розділений на дві частини. У Північному В’єтнамі при владі перебували комуністи. Південний повинен був залишатися тимчасово під французьким контролем, але до влади прийшли політичні сили, орієнтовані на США. Комуністи домагалися об’єднання В’єтнаму під своїм контролем і почали боротьбу проти південнов’єтнамського уряду. США не забули почати надання йому допомоги і поступово втягнулися в конфлікт. На бік Північного В’єтнаму встали СРСР і Китай, участь США викликало всередині країни розкол суспільства, тому американський уряд зробив виведення своїх військ в 1973 р
До кінця 60-х років суспільно-політичний підйом досяг вершини. Сталася серія політичних вбивств. У 1968 р були вбиті брат Д. Кеннеді Роберт Кеннеді, який висунув свою кандидатуру на президентських виборах і лідер негритянського руху за рівноправність Мартін Лютер Кінг. Все це призвело до того, що демократи втратили довіру виборців. У 1968 р президентом США став Річард Ніксон. Він закликав до згортання американської участі у в’єтнамській війні і наведення порядку всередині країни.
70-ті роки – кризовий десятиліття. Громадські рухи зійшли нанівець. Велика частина вимог була задоволена: американські війська пішли з В’єтнаму, загальний військовий обов’язок була скасована, і армія стала комплектуватися на основі найму. У 1972 р була прийнята 26 поправка до конституції, що давала право голосу молоді з 18 років.
Економічні проблеми (брак енергії, інфляція) Ніксон вирішував шляхом розширення державного регулювання. Вперше в мирний час було введено контроль за цінами, мільярди доларів були витрачені на реалізацію проектів досягнення «енергетичної незалежності».
У 1972 р відбулася чергова президентська кампанія, в ході якої співробітники Ніксона спробували встановити апаратуру в номері суперника Ніксона від демократів. Зловмисники були спіймані на місці злочину, Ніксон спробував перешкодити слідству у цій справі. В результаті Конгрес вирішив порушити справу проти президента. Ніксон під загрозою відсторонення від посади за перевищення повноважень (імпічменту) в 1974 р подав у відставку. Місце пішов Ніксона зайняв віце-президент Джеральд Форд. Престижу республіканської партії було завдано непоправної шкоди.
На чергових виборах в 1976 р перемогу здобув маловідомий політик, губернатор штату Джорджія демократ Джеймс Картер. Настрої американців до кінця 70-х років змінилися, вони вважали, що не можна вийти з економічної кризи, діючи методами державного регулювання. Демократична партія свого часу доклала всіх зусиль до створення моделі «держави благоденства», і такі зміни не могли обіцяти їй нічого доброго, тому авторитет республіканської партії зростає. У 1980 р пост президента займає республіканець Рональд Рейган, який висунув ідеї скорочення державного втручання в економіку і рішучих дій у зовнішній політиці.
Почавши зі скорочення податків і підвищення облікових ставок Федерального резервного управління – центрального банку США, Рейган викликав економічний шок. Безробіття майже відразу подвоїлася, але інфляцію вдалося зупинити. З 1983 р почався економічний підйом. Кілька скоротивши соціальні витрати, адміністрація здійснила найкрупнішу для мирного часу програму переозброєння. Американська армія отримала різноманітне новітню зброю, а в 1983 р почалася робота над створенням протиракетної оборони США з елементами космічного базування (СОІ). Однак Рейган в 1985 р сів за стіл переговорів з комуністом М.С. Горбачовим, які завершилися закінченням «холодної війни».
У 1988 президентом був обраний Джордж Буш, який продовжив політику свого попередника.
У 1992 р в ході передвиборної компанії крім представників двох партій балотувався незалежний кандидат Росс Перо, який виступав з програмою, близькою до республіканської. В результаті Перо відтягнув на себе ряд голосів, які могли б дістатися Бушу, і президентський пост зайняв демократ, губернатор штату Арканзас, Вільям Клінтон.
Мета його адміністрації – зміцнення престижу США на міжнародній арені, посилення впливу на світові і, зокрема, на європейські справи. США взяли активну участь у боснійському конфлікті, сприяючи розширенню НАТО на Схід. У внутрішній політиці Клінтон взяв курс на розширення соціальних програм, боротьбу з інфляцією, стабілізацію державного бюджету.
У 1996 р Клінтон був переобраний на другий термін.

Посилання на основну публікацію