США в 1920-1930-і роки

Держави-переможниці у війні 1914-1918 рр., Які зіграли вирішальну роль у післявоєнний устрій світу, на початку 1920-х рр. зіткнулися з серйозними проблемами. Вони були пов’язані з необхідністю працевлаштування мільйонів чоловік, демобілізується з армії, переведенням економіки на мирні рейки. Однак ослаблення конкурентів, великі ринки колоніальних і залежних країн дозволили відносно швидко подолати смугу труднощів.

Якісно нові рішення потрібні були країнам демократії в 1930-і рр., Які пройшли під знаком кризи, що вибухнула в 1929 р в США. На початку XX ст. США були боржником європейських держав, однак за роки війни американські корпорації збагатилися на військових замовленнях Англії та Франції. Економіка Сполучених Штатів переживала період бурхливого підйому.

Символом процвітаючою Америки 1920-х рр. стали автомобілі. У штаті Нью-Йорк До 1929 році одна автомашина припадала на 5 осіб, у Каліфорнії – на 3 особи. Інший рисою цього часу були хмарочоси: в 1920-і рр. в Нью-Йорку почалося будівництво 102-поверхового будинку «Емпайр-Стейт-Білдінг», яке повинно було стати найвищим у світі.

Період процвітання завершився в 1929 р Криза перевиробництва (його симптоми спостерігалися в 1927-1928 рр.) Був підсилений фінансовими спекуляціями.

Введений в США в 1919 р «сухий закон» (заборона на виробництво і продаж спиртних напоїв) привів до зростання контрабанди та нелегальної торгівлі алкоголем. Виникли могутні мафіозні клани (згодом вони перейшли на торгівлю наркотиками), які «відмивали» гроші за допомогою біржових спекуляцій. Створювалися фінансові піраміди, фіктивні компанії та банки, за акції та цінні папери яких сулілісь надзвичайні прибутки.

Криза в економіці почався з обвального падіння курсу акцій і цінних паперів. Воно почалося в «чорний вівторок» 29 жовтня 1929 і супроводжувалося розоренням банків і компаній, загальним спадом ділової активності. Обсяг промислового виробництва впав на 50%, випуск автомобілів скоротився в 12 разів, важка промисловість була завантажена лише на 12% своєї потужності. Мільйони людей втратили свої заощадження, безробіття досягло астрономічних показників, вона торкнулася майже половину населення країни. Розпочатий в США криза поширилася і на інші країни.

Займав у той час посаду президента республіканець Г. Гувер був прихильником класичних ліберальних поглядів, які заперечували доцільність державного втручання у функціонування ринкової економіки. Уряд намагався організовувати громадські роботи: за рахунок коштів держави люди залучалися до будівництва доріг і аеродромів. Однак ці заходи не поліпшили становища.

Вибори 1932 виграв кандидат демократів Ф.Д. Рузвельт. В ході передвиборної кампанії демократи поклали основну провину за кризу на уряд республіканців, які не дотримуються антитрестовське законодавство, що не перешкоджало біржовим спекуляціям.

В якості альтернативи була запропонована широкомасштабна програма заходів, що увійшла в історію як новий курс. Він передбачав запровадження державного контролю над діяльністю банків і випуском акцій приватними корпораціями, збільшення податків на великий капітал, спадок і нерухомість. Отримані кошти спрямовувались на надання допомоги безробітним, налагодження громадських робіт, підтримку фермерів. Затверджувалася ідея соціальної відповідальності держави за добробут трудящих. Була створена загальнодержавна система допомоги вдовам, сиротам, інвалідам, страхування від безробіття, пенсійного забезпечення, закріплені права трудящих на створення профспілок, страйк, прийнятий принцип державного посередництва у трудових конфліктах. Вперше в історії США масовим стало профспілковий рух.

У роки проведення «нового курсу» в США почали складатися основи соціально орієнтованої ринкової економіки. Вона має на увазі, що держава, проводячи активну соціальну політику в інтересах більшої частини населення, перерозподіляє доходи, допомагає тим, хто в умовах вільної конкуренції на ринку праці опинився в несприятливому становищі, знижує ступінь майнової нерівності. Популярність Ф.Д. Рузвельта в США була винятково велика. Проводився ним курс був компромісом між принципами ліберальної демократії і необхідністю обмеження свободи ринкової економіки. Тому після кризи 1929-1932 рр. потреба державного втручання в економіку більш ніким не ставилася під сумнів.

Посилання на основну публікацію