СРСР і війна в Європі

Блискавичний розгром Франції був несподіваним для керівництва СРСР. Воно, виходячи з досвіду Першої світової війни, вважало, що військові дії придбають затяжний характер. Нова ситуація спонукала Радянський Союз прискорити встановлення контролю над відведеної йому секретним протоколом «сферою інтересів». У червні 1940 р СРСР домігся від країн Прибалтики згоди на прихід до влади дружніх йому урядів і введення додаткових військ. Менш ніж через місяць в Литві, Латвії та Естонії в результаті виборів переважна більшість у парламентах отримали комуністи. Ці держави були проголошені радянськими республіками і в серпні прийняті до складу СРСР.

Відразу після капітуляції Франції Радянський Союз, сконцентрувавши великі сили на кордоні з Румунією, домігся передачі йому Бессарабії.

Безперечно, що з точки зору сучасного міжнародного права дії СРСР можуть сприйматися як заслуговують осуду. Однак треба враховувати, що вони робилися в умовах, коли всі провідні держави світу цинічно і жорстко відстоювали свої інтереси. Головним аргументом в політиці була лише військова сила. У границь Радянського Союзу велася війна, розпочата не ним.

У 1940 р радянська дипломатія знову опинилася перед складним вибором. У листопаді 1940 року в ході візиту міністра закордонних справ СРСР В.М. Молотова в Берлін він отримав пропозицію про приєднання Радянського Союзу до Троїстого пакту. Це передбачало вступ СРСР у війну з Англією і відкривало можливість експансії у бік «Південних морів» – у напрямку Ірану та Індії. Однак у випадку поразки Англії безпеку СРСР виявилася б в залежності від планів лідерів Німеччини і Японії, які вже не раз доводили, що міжнародні зобов’язання для них мало що значать. Серйозні побоювання у радянського уряду викликало включення в фашистську систему союзів країн Східної Європи та Фінляндії. Тому на пропозицію фашистських держав пішов відмову.

Посилання на основну публікацію