Спроби Годунова поріднитися з західними династіями

Важливим напрямком зовнішньої політики Бориса Годунова були ревні пошуки способу зміцнити засновану новим російським царем династію спорідненістю з європейськими царюючими пологами. Борис ретельно шукав нареченої для свого сина Федора і нареченого для доньки Ксенії. Федір був ще дуже юний, а красуня Ксенія наближалася до порі девічеськой зрілості. Другого нареченого для неї відшукали в данській королівській родині. З Данією вже давно тяглися у нас переговори з приводу російсько-норвезького кордону в Лапландії. Під час них королю Християнові IV повідомили про бажання Бориса мати своїм зятем його молодшого брата, герцога Іоанна. Московське пропозиція була охоче прийнято, бо Данія набувала таким чином союзника проти Швеції. Іоанну обіцяли в уділ Тверську область, однак і він навідріз відмовився перемінити релігію. Борис погодився залишити зятю його протестантське сповідання і дозволив йому побудувати кірху в Москві і в Твері.

Зближення з Данією було вигідно і для загальних завдань зовнішньої політики Годунова. 11 серпня 1602 принц Іоанн прибув до Івангород. Його з великими почестями проводили до Москви. Борис Годунов прийняв там герцога в присутності всього блискучого двору. Наречена разом з матір’ю дивилася на нього з особливою палати. Красивий, статний наречений дуже сподобався царівні Ксенії. Приступаючи до такої важливої ​​справи, як весілля дочки, Борис, за звичаєм, відправився з сім’єю своєї на прощу в Троїцьку лавру. Але в його відсутність наречений тяжко захворів від старанних московських частувань і власної непомірності. Цар доручив його лікування своїм медикам-іноземцям, проте 29 жовтня 1602 Іоанн помер. Його набальзамоване тіло поховали під кам’яним склепінням у лютеранській кирці в Німецькій Слободі, а пізніше, за Михайла Федоровича, переправили в Данію.

 

Вороги Бориса Годунова звинуватили його і в отруєнні нареченого зятя: він нібито побоювався, щоб той згодом, спираючись на народну прихильність, не став оскаржувати престол у царевича Федора. Це наклеп, однак, мала деякі підстави. Серед родичів і наближених царя, були незадоволені його наміром видати дочку за іновірця. Таке незадоволення особливо висловлював Семен Годунов, відав Аптекарським наказом, а отже і придворними медиками, які і лікували принца.

Досить важливе місце у зовнішній політиці Бориса Годунова займали відносини з Англією. Тодішня англійська королева Єлизавета не без ревнощів стежила за зносинами Москви з Данією і Австрією. Радея про торговельні вигодах англійців в Росії, вона відправляла Борису Годунову улесливі грамоти і навіть пропонувала знайти його синові наречену, а його дочки нареченого зі знатних англійських прізвищ. По смерті герцога Іоанна Борис згадав про цю пропозицію; але смерть Єлизавети (1603 р) не дала його здійснити.

Посилання на основну публікацію