Соціально-економічний розвиток СРСР в 1953-1960 роки

Політичні зміни цих років сприяли відродженню ентузіазму значної частини населення, особливо молоді. Віра в можливість швидкого кращого майбутнього була, здавалося, підкріплена цілком реальними кроками влади.

У серпні 1953 на сесії Верховної Ради СРСР було оголошено про двократне зниження податків з селян і підвищенні заготівельних цін на основні продукти: м’ясо, молоко, шерсть, картопля та овочі.

Нова аграрна політика була сформульована на вересневому (1953 р) Пленумі. Хрущов повідомив про анулювання заборгованості колгоспів, про необхідність збільшення капіталовкладень в аграрний сектор економіки. Знижувалися норми поставок, податок стали стягувати з присадибної ділянки в цілому, а не окремо за худобу, сад, вулики і т. Д. Ці заходи полегшили життя мільйонів громадян СРСР.

У 1954 р для якнайшвидшого вирішення зернової проблеми почалося освоєння цілинних і перелогових земель в Західному Сибіру і Казахстані, створення там зернових радгоспів.

Керівництво країни звернулося до молоді. Близько 500 тис. Юнаків і дівчат відгукнулися на заклик. У важких умовах, ютясь перший час у наметах, їм вдалося за три роки освоїти 32 млн га нових земель. У 1956 р на цілині було отримано більше мільйона пудів зерна. На збирання врожаю зерна вперше відправили студентські загони і військовий транспорт. Але після 1958 цілинні врожаї почали стрімко падати. Бездумна розорювання величезних територій призвела до процесу вітрової ерозії грунтів. Були роки, коли на цілинних землях збирали менше зерна, ніж сіяли. Лише застосування нових технологій відновило врожайність в цих районах.

У 1956 р були скасовані закони 1940 про кримінальну відповідальність за запізнення і прогули, за самовільне залишення місця роботи. Підвищення заробітної плати збільшило купівельну спроможність населення. У 1956 р скасували всі види плати за навчання, робочий день по суботах і в передсвяткові дні скоротили на дві години. У 1957 р почався перехід на 7-годинний робочий день. Знизилися податки на робітників і службовців. У 1956 р були введені пенсії за віком (жінкам з 55 років, чоловікам з 60 років) для всіх робітників і службовців.

Величезним проривом став перехід з 1957 р до масового житловому будівництву. Типове домобудівництво з блоків, символом якого став московський район Черемушки, дозволило різко знизити вартість і терміни будівництва, перейти до надання сім’ям окремих квартир. До 1960 в нові малогабаритні квартири переїхало понад 50 млн осіб – чверть населення країни. Велике поширення з початку 1960-х рр. отримали житлові кооперативи, в яких громадяни виплачували вартість житла протягом 15 років.

Все це створювало в цілому сприятливий соціально-політичний клімат. Досить успішними стали результати п’ятої п’ятирічки (1951-1955 рр.). Було побудовано більше 3 тис. Промислових підприємств. У 1954 р запрацювала перша в світі атомна електростанція (АЕС) в м Обнінську Калузької області. Одна за одною вступали в дію гідроелектростанції (ГЕС) на Волзі. У Сибіру зводилися Братська (на Ангарі) і Красноярська (на Єнісеї) ГЕС. На зміну паровозам прийшли тепловози і електровози. Покращився стан в сільському господарстві.

Разом з тим, якщо в капіталістичному світі розгорталася науково-технічна революція, то в радянській промисловості (за винятком військово-промислового комплексу і космічної галузі) досягнення науки і техніки практично не впроваджувалися, оскільки не було зацікавленості в їх застосуванні. Планування з одного центру (Держплану СРСР) все частіше давало збої. Однак принцип планово-централізованої, командно-бюрократичної системи не піддавався сумніву.

У 1957 р почалася реформа управління промисловості. Замість централізованих галузевих міністерств створювалися територіальні ради народного господарства (раднаргоспи). Скоротилися зустрічні перевезення вантажів. З’явилися заводи (наприклад, ливарні), які обслуговували всі підприємства даного району. Прискорився процес технічної реконструкції. Але принципових змін в економіці не відбулося.

У сільському господарстві в 1958 р було прийнято рішення про продаж сільськогосподарської техніки колгоспам, перетворенні машин-но-тракторних станцій (МТС) в ремонтно-технічні станції (РТС). Передбачалося, що це зміцнить матеріальну базу колгоспів, ліквідує «двовладдя» колгоспів і МТС, пробудить ініціативу трудівників. На ділі ж фінансове становище багатьох колгоспів через необхідність купувати технік) – погіршився. Як і раніше, незважаючи на підвищення закупівельних цін, зберігався нееквівалентний товарообмін між промисловістю та сільським господарством. Не обговорювалася можливість надання селянству свободи вибору форм господарювання.

Додатковими ударами по сільському) ‘господарству стали ліквідація «неперспективних сіл», скорочення присадибних ділянок, введення обмежень на утримання худоби в особистій власності, вимога повсюдно сіяти кукурудзу («кукурудзяна лихоманка»).

В результаті різко збільшилася міграція сільського населення в міста. Поголів’я корів в особистих господарствах з 1958 по 1962 р скоротилося з 22 до 10 млн голів. Значно менше стало м’яса, молока та інших продуктів тваринництва.

Незважаючи на труднощі та окремі невдачі, середньорічний приріст національного доходу в 1951-1960 рр. став рекордним в російській історії XX в. У разі збереження таких темпів розвитку СРСР у найкоротший термін повинен був перевершити розвинені країни Заходу. У 1959 р на XXI з’їзді КПРС було заявлено, що соціалізм в СРСР отримав повну і остаточну перемог) ‘. У жовтні 1961 року, на XXII з’їзді КПРС була прийнята третя програма партії.

У програмі, де термін «диктатура пролетаріату» був замінений на словосполучення «загальнонародна держава», декларувалося, що через 20 років «нинішнє покоління радянських людей житиме при комунізмі». Моральний кодекс будівника комунізму включав по своїй суті загальнолюдські цінності, зафіксовані ще в християнських заповідях. Наголошувалося на необхідності розвитку суспільних почав у всіх сферах життя, поступового переходу до безкоштовних послуг.

Новизною відрізнявся і Статут партії. Партійні керівники, аж до вищої ланки, могли займати свої посади не більше двох термінів підряд, т. Е. Вісім років. Правда, тут же була обмовка щодо «особливо видатних керівників».

Посилання на основну публікацію