Соціально-економічна політика неоконсерватизму

До кінця 1970-х рр. в США і багатьох країнах Західної Європи до влади прийшли неоконсерватори. Розпочата епоха неоконсерватизму пов’язана насамперед з іменами Маргарет Тетчер – прем’єр-міністра Великобританії від консервативної партії, яка зайняла цей пост в 1979 р, республіканця Рональда Рейгана – президента США в 1980-1988 рр., Гельмута Коля – лідера партії Християнсько-демократичного союзу та канцлера ФРН в 1982-1998 рр.

Своє головне завдання неоконсерватори бачили в модернізації економіки. Тому їх політика часто характеризувалася як «революційна».

• Нова влада відмовилася від дотування збиткових виробництв. Ті з них, які належали державі, продавались приватним компаніям на пільгових умовах. Так, у Великобританії за 1979-1998 рр. державний сектор скоротився на 2/3, а бюджет отримав від продажу держпідприємств 80 млрд фунтів стерлінгів.

• Значна частина муніципального житла була приватизована і передана в руки квартиронаймачів. Це призвело до розширення шару власників.

• Важливу роль відігравала політика економії на бюджетних витратах, що призвело до зниження інфляції, дозволило зупинити зростання цін. Почалося скорочення чисельності державних службовців. Приватизація житла звільнила місцеві органи влади від витрат по ремонту будинків, систем комунального обслуговування і т.д.

• Була реформована соціальна політика. Багато соціальні програми передавалися у відання місцевої влади. Частина коштів, раніше виділялися в якості посібників малозабезпеченим, тепер надавалася їм вже у вигляді кредиту на відкриття свого малого підприємства, свого «справи». Організовувалися спеціальні курси для підприємців-початківців. Завдяки цьому значна частина раніше нуждавшихся придбала незалежний від держави джерело доходу.

• Вводилися податкові пільги для виробників, що впроваджували нових технології і модернізувати виробництво. Це привернуло капітали ТНК в розвинені країни, підвищив рівень ділової активності. Поступово знімалися перешкоди на шляху вільного переміщення товарів, капіталів, робочої сили в країнах Західної Європи та США. Прискорення інтеграційних процесів дозволило ширше використовувати переваги міжнародного поділу праці.

Заходи, здійснені в рамках «неоконсервативної революції», заклали основу формування інформаційного суспільства. Швидко зросли інвестиції в галузі промисловості, активно використовували досягнення науково-технічного прогресу.

Головним підсумком неоконсервативної політики стала структурна перебудова економіки. Виникли передумови для подальшого прискореного розвитку найпередовіших виробництв. Впроваджувалися енерго- та ресурсозберігаючі технології, почався процес автоматизації і роботизації виробництва, тобто використання більш продуктивної техніки.

Наприклад, у Сполучених Штатах за період 1979-1988 рр. основний капітал в обробній промисловості збільшився на 70%, а виробничі потужності – на 115%. Інакше кажучи, нове обладнання було приблизно в 1,5 рази производительней старого. У Великобританії будувалися нові підприємства біотехнологічної, хімічної, електротехнічної, електронної промисловості та приладобудування.

Посилання на основну публікацію