Соціальна структура середньовічного суспільства

Соціальна структура середньовічного суспільства була не надто різноманітною. Більшу частину, в усі періоди Середньовіччя, становили селяни – колони, вілани, літи, серви. Всі ці категорії селян в більшій чи меншій мірі залежали від землевласника. В темні століття це було майже 90% всього населення. У різні періоди Середньовіччя від 7 до 9% налічувалося ченців, солдат, ремісників, чиновників, торговців, слуг. Вищі верстви суспільства, що складаються з феодалів, дворян і вищого духовенства не перевищували 1.5 – 2%.

        Спрощено соціальну структуру середньовічного суспільства можна викласти так: сотня селян годувала десяток ремісників або солдат, і до того ж двох нероб, які самі нічого не виробляли. У більш пізні періоди кількість середніх шарів зростає до 20-25% за рахунок селянства, яке, відповідно знижується до 80-75%. Але збільшився кількісно середній шар піддається істотному розшарування. Значно зростає кількість найманих працівників, чиє становище часто гірше селян. Адже селянин мав хоч якусь власність – клаптик землі, знаряддя праці, худобу, та й дах над головою, а наймані працівники були позбавлені навіть мінімальної власності.

        Середньовіччя відрізняло дуже жорстке соціальне розшарування. Положення людини в середньовічному суспільстві визначалося по народженню, і подолати бар’єри родового стану було практично неможливо. Якщо з селянського стану ще була ймовірність вибитися в ремісники, солдати або монахи, то про те, щоб потрапити до вищого прошарку, не було й мови. Середньовічне суспільство практично не допускало змішаних шлюбів. При укладанні шлюбних союзів враховувалися, в першу чергу інтереси громади, цеху або гільдії. Так що, одружуватися по любові не могли не тільки королі! Єдина можливість для простої людини піднятися вище по соціальних сходах була церковна кар’єра, але це були поодинокі випадки.

Посилання на основну публікацію