Смерди в Стародавній Русі

В сучасному світі більшості людей прекрасно відомо старе слово «смерд». У більшості, подібна фраза асоціюється з лайкою, однак, що саме означало слово «смерд» в давнину знають далеко не всі. Між тим, з приводу його походження, а також питання щодо класів, які отримували саме таку назву, суперечки не вщухають досі. Саме тому сьогодні ми постараємося розібратися в походженні слова «смерд», розглянути різні, авторитетні точки зору, а так само торкнемося історичну складову.

 

 Отже, згідно відомому періодичному виданню «Руська правда», смерди в Древньої Русі – це класи селян IX – XIV століть, які були землевласниками і спочатку були вільними, на відміну від холопів. Згодом, у міру розвитку в Росії поміщицької системи, вони стали залежати від панів і поступово закрепостились. Однак відомий історик Греків дає трохи інше трактування поняттю «смерд». На його думку, смерди в Древній Русі були членами сільської громади, але вони протягом усього часу залежали безпосередньо від князя Київської Русі. Однак обґрунтованість, втім, як і необґрунтованість подібної точки зору довести (спростувати) вкрай важко. Єдиним авторитетним думкою на противагу-Грекова, є текст «Руської правди», який не дає ніяких підстав вважати, що смерди залежали виключно від князя Київської Русі. Справа в тому, що у виданні, члени громади, які належали до родини, називалися «людьми». У той же час, «Руська правда» стверджувала, що виморочне майно смерда відходило до князя. А у випадку, якщо б ця категорія селян належала до громади, то виморочне майно ділилося б саме між членами цієї громади. Варто також згадати і про те, що за вбивство смерда штраф становив лише 5 гривень, в той час як за вбивство будь-якої вільної людини (людина) винному довелося б сплатити 40 гривень.

 

 У Новгородській республіці ж смерди споконвіку перебували в підпорядкуванні держави. До поняття смерди там відносили всю категорію нижчих верств населення, які перебували в підпорядкуванні у князя. Вони працювали на власних земельних ділянках, сплачували великий податок в казну. Але в будь-який момент князь міг переселити смердов, подарувати їх церкви. Крім того смерди в Новгородській республіці відбували натуральні повинності і зобов’язані були постачати коней, годувати солдатів у воєнний час. На відміну від звичайних селян-общинників (вони жили в селах), смерди проживали в селах.

 

 Цікавим є і термін, який з’явився в період з XI по XIV століття. «Осмердить» – означало захопити селища і ворожого населення князівства під час князівських міжусобних воїн. Після XV століття категорія смердов перейшла до селянства, однак сам термін продовжував використовуватися і означав неофіційне звернення царя до нижчих верств населення. Згодом, термін «смерд» стало використовуватися поміщиками для образи провинилася прислуги або селян. На завершення, кілька слів хотілося б сказати про етимологію слова. Справа в тому, що в деяких частинах європейської частини Росії вдома топилися по-чорному (тобто без використання труб), тому весь дим і гар виводилися через волоковое віконця хат. Тому уявити собі, наскільки жахливо пахло від всіх смердов нескладно, враховуючи, що цей огидний запах гару змішувався з потом.

Посилання на основну публікацію