Слов’янські просвітителі

Велике значення для поширення християнства серед слов’янських народів мало слово проповідників, приклад їх морального життя. Просвітителями слов’ян, розвернувшись свою діяльність в IX столітті, були брати Кирило і Мефодій. Вони народилися в родині знатного воєначальника в грецькому місті Салоніки (Солунь). Тут проживало чимало слов’ян, і брати з дитинства знали їх мову. Молодший з братів – Костянтин (друге, чернече, ім’я – Кирило) був відправлений до двору візантійського імператора, де навчався разом з його сином. Вже в молоді роки Костянтин демонстрував надзвичайні здібності до вивчення наук і християнського вчення. За свою мудрість і знання юнак отримав прізвисько Костянтина Філософа. Тому, коли до візантійського імператора звернувся правитель слов’янської держави Великої Моравії, який вирішив прийняти християнство, вибір припав на Кирила. Разом з ним до слов’ян відправився його старший брат Мефодій. Він проявив себе як успішний військовий ватажок і чиновник, але відмовився від усіх почестей і влади і разом з Кирилом присвятив життя поширенню християнської віри серед слов’ян.

У візантійській церкві богослужіння велося мовою прихожан – віруючих, а не латиною, як в християнській церкві на заході Європи. Тому перед від’їздом до Моравії Кирило склав слов’янську абетку, взявши за зразок грецький алфавіт. За його імені вона отримала назву кирилиці. Кирило і Мефодій переклали слов’янською мовою Біблію та інші церковні книги. Тепер слов’янам стало доступно Слово Боже рідною мовою. Протягом декількох років Кирило і Мефодій звертали слов’ян Моравії в нову віру і навчали їх грамоті рідною мовою. Створена солунськими братами азбука досі використовується в Росії, Болгарії, Сербії та інших слов’янських країнах, які прийняли християнство від Візантії, а Кирило і Мефодій вважаються первоучителями слов’ян, святими, рівними апостолам – учням Христа.

Посилання на основну публікацію