Система колективного керівництва

З усуненням від влади Н.С. Хрущова правлячу партію очолив Л.І. Брежнєв. У листопаду 1964 року було ліквідовано поділ партійних структур на сільські та промислові. Відновлювалася колишня, звична для партійного апарату вертикаль влади: ЦК – обком – райком. У вересні 1965 р розпускаються раднаргоспи і відтворюються галузеві міністерства. У грудня 1965 органи партійно-державного контролю були перетворені на безвладний Народний контроль. Участь у його роботі стало однією з форм безкоштовних повинностей, які несли рядові члени партії.

Прагненню Н.С. Хрущова до постійної перетасування кадрів Л.І. Брежнєв протиставив стабільність: після того як на ключових посадах опинилися близькі йому люди, зсуву і перестановки у керівній ланці партії і держави стали вкрай рідкісними. На зміну імпульсивним, вольовим і часто непродуманих дій прийшло колективне керівництво.

Принципи колективного керівництва припускали, що рішення з ключових питань життя країни приймаються тільки після ретельної їх опрацювання міністерствами і відомствами, розгляду та одноголосного схвалення вищими керівниками партії.

Прагнення Л.І. Брежнєва до компромісів мало і негативні наслідки. Нерідко рішення з життєво важливих питань грузли в бюрократичній машині узгодження позицій. Намітилося старіння кадрів. До початку 1980-х рр. більшості керівників партії і держави було більше 70 років.

Посилання на основну публікацію