Що таке шенгенська віза?

Своєю назвою віза зобов’язана невеликому люксембурзькому містечку Шенген. У 1985 році там відбулася зустріч прем’єр-міністрів п’яти країн – членів Європейського економічного співтовариства: Бельгії, Нідерландів, Люксембургу, Франції та Німеччини. Вони уклали угоду, в якій домовлялися про пом’якшення умов перетину кордонів між своїми країнами. Скасування митного і паспортного контролю забезпечувала простоту проїзду і провезення товарів. Так почало створюватися особливе безвізовий простір.
25 березня 1995 після тривалого процесу обговорення та затвердження парламентами країн-учасниць угода набула чинності. До цього часу до нього приєдналися Італія, Іспанія, Португалія і Греція.
Правда, експерти до кінця не впевнені в тому, що деякі країни здатні повністю захистити свої кордони від неконтрольованої імміграції та контрабанди. Так, до складу Греції входить безліч дрібних островів, на яких складно забезпечити належний контроль за нелегалами і контрабандистами.
Проте громадяни держав, що входять в Шенгенську угоду, отримали право вільного пересування, а всі країни Європейського союзу домовилися про спільної візової політики і координації роботи консульських служб.
До кінця дев’яностих років XX століття посольства країн, що входять в Шенгенську угоду, видають єдину візу загального зразка, яка і отримала назву «шенгенської візи».
Число країн, що входять в дане співтовариство, поступово розширюється. Після вступу до ЄС до нього приєдналася Австрія, трохи пізніше про намір увійти до нього заявили країни Північної Європи – Данія, Швеція та Фінляндія. Тільки Великобританія та Ірландія поки утримуються від приєднання до Шенгенської угоди.
Переваги союзу настільки очевидні, що навіть країни, які не набрали Європейське співтовариство, такі, як Норвегія і Ісландія, оголосили про те, що мають намір вступити в Шенгенську угоду одночасно з іншими країнами Північної Європи.
Але введення шенгенської візи не скасовує національну візу. Кожне посольство саме вирішує, яку візу воно видає заявнику. Одні держави видають тільки національну візу, інші, навпаки, надають право переміщення по всьому простору, де діє шенгенська віза. І причини подібних обмежень можуть бути самими різними. Звичайно, чималу роль відіграє суб’єктивізм і упередженість.
Шенгенські правила передбачають розділення всіх громадян по трьох категоріях. У так званий «білий список» входять ті країни, громадяни яких мають право перебувати на території шенгенського простору без віз, в «сірий список» входять ті держави, громадянам яких віза видається диференційовано (вона може бути загальноєвропейської чи національної). Громадяни, що входять в «чорний список», не можуть претендувати на отримання шенгенських віз.
Припускають, що в майбутньому збережуться тільки перший і останній варіанти, білий і чорний списки. Це означає, що людина, яка вчинила злочин в одній з європейських країн, що не зможе перетнути кордони жодної іншої держави Європи.
У ході експерименту стало ясно, що введення загальної візи не лише спрощує митні формальності, але і дозволяє більш ефективно виявляти тих, чий в’їзд в яку-небудь країну небажаний. Адже власники шенгенської візи потрапляють у загальний банк даних.
Сумісність комп’ютерних систем постійно вдосконалюється, швидкий доступ якраз і гарантує безпеку в’їжджають в шенгенську зону. Центральний банк даних знаходиться в Страсбурзі.
У перспективі планується створення своєрідного об’єднаного посольства, яке і буде займатися оформленням віз в шенгенській зоні.
Правда, введення шенгенських віз одночасно означає, що ряд країн, які раніше видавали візи на своїй території (скажімо, в аеропорту) або допускали безвізовий режим, повинні будуть змінити свої правила. Оскільки до таких країн належать насамперед ті держави, які орієнтовані на міжнародний туризм, обмеження можуть вплинути на їхні доходи.
Але все ж переваг, які дає шенгенська віза, набагато більше, ніж здається при аналізі системи обмежень. В кінці 1998 року існував список з 48 європейських міст, об’єднаних транспортною системою «Евролайнз» (Eurolines). Придбавши квиток на автобус і отримавши шенгенську візу, можна було легко подорожувати по Європі за набагато менші гроші.
Експерти вважають, що з часом для виїзду до Європи потрібно буде отримувати всього одну візу, загальноєвропейську. За їхніми прогнозами, процес завершиться між 2003-2010 роками.

Посилання на основну публікацію