Що таке «грецький вогонь»?

Під цією назвою античні автори зазвичай мали на увазі страшна зброя древніх греків, яке згадував ще Гомер, описуючи пожежа на кораблях греків, облягали Трою. Це був «згубний», «винищувальний» вогонь, який з повною впевненістю можна вважати прототипом сучасних вогнеметних установок або армійських ручних гранат.
Нам відомий склад суміші, яку греки використовували для запалювання ворожих кораблів: ладан, клоччя, тирса хвойних дерев, сірка і смола. Ці компоненти були завжди під рукою на суші і на морі (сірка і ладан використовувалися для жертвопринесень і в культових цілях). Ймовірно, були й інші склади.
Візантійці застосовували принаймні три види «грецького вогню»: «рідкий», «морський», «самозаймистий». Зате тактика застосування цієї зброї була однаковою: сумішшю начиняли крихкий глиняну кульку й метали його за допомогою механізмів або рукою в ворога. При падінні кулька розколювався, і суміш запалала, розтікаючись на всі боки, створюючи неймовірний шум, гуркіт і викликаючи сум’яття і паніку.
Найкраще було застосовувати такі «гранати» для підпалу кораблів ворога. Справа в тому, що добре просмолені кораблі самі були прекрасним горючим матеріалом, а «грецький вогонь» можна було гасити тільки за допомогою піни. Однак греки цього ще не знали, тому й називали його «Незгасима», «нестримним», «вічним», «неуміряемим». Це страшна зброя було відомо грекам ще з гомерівських часів аж до середніх віків.