Що таке бойовий порядок?

Далеко не відразу воєначальники усвідомили необхідність правильної побудови воїнів для ведення узгоджених бойових дій. Спочатку всі сили борються просто рівномірно розподілялися по всьому фронту, а бій відбувався шляхом фронтального зіткнення супротивників, розбиваючись на сутички між окремими воїнами.
У Стародавній Греції і Македонії основною бойовою одиницею стала фаланга. В її бойовому порядку піхота і кіннота були розділені між собою. Попереду розташовувалася кіннота, що завдавала удар першою. За нею знаходилися основні сили піхоти, побудовані в лінію, солдати стояли тісно, ​​плечем до плеча. У піхоті перебувало від 8 до 25 шеренг.
Праворуч або ліворуч від основних сил розташовувалися сили прикриття, які завдавали фланговий удар по противнику. Фаланга володіла великою ударною силою, але малою рухливістю, важко перебудовувалася під час бою. Такий бойовий порядок був розроблений грецьким полководцем Епамінондом в VI ст. до н. е. Він отримав назву «косою бойовий клин». Ліве його крило було призначено для наступу, а праве – для прикриття і оборони.
Спочатку римляни перейняли від греків цей спосіб побудови воїнів, але дуже швидко вдосконалили його. Перш за все, вони розділили воїнів на більш дрібні підрозділи – маиіпули. Поступово римляни прийшли до складної організації бойового порядку, основною одиницею в якій став легіон.
В епоху Римської республіки легіон нараховував 4,2 тисячі піхотинців і 300 вершників. Всі вони були об’єднані в 30 манипул, кожен з яких складався з 10 когорт. Бойовий порядок зазвичай складався з трьох ліній по 10 манипул в кожній.
Основними способами побудови воїнів були, по Вегеций: клин, ножиці (V-подібний бойовий порядок для оточення клину з двох сторін), пила (побудова кращих воїнів перед усім фронтом для підняття духу і відновлення порядку), клубок (виставлений попереду рухомий загін, мета якого – вторгнутися в ряди супротивника). Всі ці способи переслідували лише одну мету – підвищити маневреність пішого ладу під час бою і відповідно знизити втрати.

Посилання на основну публікацію