Середній Схід під час Східної кризи

У 1876 р, в розпал Східної кризи, британська королева Вікторія була проголошена імператрицею Індії. Цим кроком уряд Дізраелі позначило курс на всебічне зміцнення своїх позицій на Сході.

Після початку війни на Балканах, коли до краю загострилися англо-російські відносини, британський уряд приступило до підготовки війни проти Афганістану «для збереження панування в Індії». В період роботи Берлінського конгресу в Афганістан була спрямована російська військова місія для переговорів про укладення союзу на випадок виникнення англо-російської війни. Проект союзу був узгоджений, але уряд в Петербурзі не затвердило його, надавши англійцям повну свободу дій в Афганістані. У жовтні 1878 р Афганістану був пред’явлений ультиматум з вимогою допустити до Кабула постійну британську місію, що означало б фактичне встановлення контролю англійців над зовнішньою політикою країни. При цьому еміру ставилося в провину те, що він прийняв «російського посла, і це в той час, коли, як вважають, має вибухнути війна, в якій Англія і Росія повинні виступити на протилежних сторонах». Наслідком стала друга Англо-афганська війна 1878-1880 рр., Головним підсумком якої стало встановлення британського контролю над зовнішньою політикою Афганістану.

В результаті Східного кризи Османська імперія втратила основну частину своїх європейських володінь.

Посилання на основну публікацію