✅Сепаратизм – суть, типи, цілі та аналоги феномена

Сепаратизм – (лат. Separatus – окремий) – це теоретичний і політичний рух, що практикує ідею відокремлення від єдиної держави частини території з метою підвищення її статусу до автономного самоврядування або побудови повноцінної суверенної держави.

Причиною сепаратизму, як правило, є грубе порушення основних прав людей на двох типових напрямках:

  • попрання етнічних і расових особливостей і прав;
  • пригнічення за релігійними ознаками.

Типи, цілі та наслідки сепаратизму

Попри вузький спектр типовий класифікації, відмінності між етнічною та релігійною першопричинами сепаратизму істотні.

Релігійний сепаратизм

Етнічний сепаратизм

  • В основі ідеології сепаратизму лежить віра;
  • пристосування релігійних ідей і принципів під егоїстичні інтереси теократичних груп;
  • опосередкований зв’язок з релігійним екстремізмом і тероризмом.
  • Ідеологічна установка укладена в прагненні другорядних етносів держави до створення власної державності;
  • Використання в цілому законних методів руйнування поліетнічної держави.

Цілі сепаратизму розходяться по трьох напрямках:

  • Відділення для створення нової незалежної держави.
  • Відділення від однієї держави для вступу в інше.
  • Широка автономізація, при збереженні території в складі держави.

Третя мета не відповідає основному принципу сепаратизму – відділенню, але в разі розвитку етнічного сепаратизму вона працює в плані збільшення економічних і політичних свобод народів, які претендують на автономію.

У сепаратизмі укладено нерозв’язне на даний момент протиріччя: з одного боку сепаратизм нарешті визнані міжнародним співтовариством принципи суверенітету і територіальної цілісності держави.

З іншого боку, право народів на самовизначення, деколонізація та національно-визвольні рухи узаконюють сепаратизм. Наслідком такого протиріччя найчастіше є найгостріші і кровопролитні конфлікти, як всередині держави, так на міжнародній арені.

Сепаратизм і національно-визвольні рухи

Подібність сепаратизму і національно-визвольного руху проявляється не тільки в методах боротьби, але і в деяких ідеологічних установках. Однак в умовах сучасної політичної кон’юнктури ставлення до сепаратизму і національно-визвольного руху істотно різняться:

«Національно-визвольний рух» приймається як позитивне і прогресивне явище, підтримуване найширшими верствами населення.

«Сепаратизм» – це шкідливе і непотрібне суспільно-політичний рух пасіонарної меншини, при емоційної підтримки незначної частини народу.

Національно-визвольні рухи мають антиімперіалістичний і антиколоніальний характер боротьби не тільки з транснаціональним капіталом і метрополіями, а й з місцевою компрадорською елітою.

Цілі досягаються в основному збройною боротьбою, але є і приклади мирного вирішення проблеми. Сепаратизм же відрізняється тим, що організовується регіональними елітами, підтримуваними певними соціальними групами. Методом вирішення завдань сепаратизму є: тиск на центральну владу і підрив засад існуючої державності.

У деяких країнах сепаратистські рухи існують легально, однак законодавства переважної більшості країн кваліфікують сепаратизм як злочин. Їх правові норми передбачають різні види санкцій за публічні заклики до зміни існуючих кордонів держави в результаті сепаратного відділення територій.

Посилання на основну публікацію