Сахаров

Правозахисник, дисидент і народний депутат Сахаров
Андрій Дмитрович Сахаров був фізиком-атомником. Він народився в 1921 р в родині професора фізики МГПИ ім. В. І. Леніна. Вважався найкращим студентом на факультеті фізики в МГУ. У двадцять шість років став доктором фізико-математичних наук, а пізніше (в тридцять два) – наймолодшим членом Академії наук СРСР. Наукова діяльність Сахарова була пов’язана зі створенням атомної та водневої бомб в СРСР. Його навіть називали батьком радянської ядерної бомби, так званої «слойки Сахарова». Молодий академік і тричі Герой Соціалістичної Праці виступав за повне припинення ядерних випробувань в атмосфері, але підтримки з боку М. С. Хрущова не знайшов [231]. З цього моменту Сахаров набував все більшої популярності не тільки як вчений, але і як громадський діяч, мислитель, критик радянської системи.
Громадська діяльність Сахарова в СРСР не висвітлювалася офіційними засобами масової інформації. Радянські люди дізнавалися про його дії завдяки чуткам і передачам зарубіжних радіостанцій. Так, в рукописному (машинописному) вигляді з 1968 р циркулювали «Роздуми про прогрес, мирне співіснування і інтелектуальну свободу». Радянський фізик-атомник засуджував гонку ядерних озброєнь, закликав до співпраці СРСР і США, говорив про неминучість конвергенції двох систем (зближення з використанням кращих досягнень обох сторін), вимагав об’єднання радянських і американських ресурсів для боротьби з глобальною загрозою голоду, перенаселення і забруднення навколишнього середовища . Не можна не відзначити, що поняття «глобальні проблеми» з початку 1970-х рр. швидко увійшло в лексикон радянських політиків.
Гірше було з правозахисною діяльністю Сахарова. У 1966 р він підписав колективне звернення групи радянських інтелектуалів до Л. І. Брежнєву, в якому засуджувалося тюремне ув’язнення письменників Андрія Синявського і Юлія Даніеля, висловлювалося застереження у зв’язку зі спробами ресталінізаціі в країні. У 1968 р Сахаров засудив введення радянських військ до Чехословаччини. У 1970 р був створений комітет «За права людини». У 1975 р Сахаров удостоївся Нобелівської премії миру за «безстрашну підтримку фундаментальних принципів миру між людьми» і за «мужню боротьбу із зловживанням владою і будь-якими формами придушення людської гідності». Після засудження введення радянських військ в Афганістан Сахаров був засланий на заслання в місто Горький, який тоді був закритий для іноземців. Ім’я Сахарова протягом двадцяти років було прапором всіх радянських дисидентів, символом опору тоталітарному радянському режиму.
В умовах розпочатої перебудови наприкінці 1986 Горбачов дозволив Сахарову повернутися в Москву. Вчений став народним депутатом СРСР, провідною фігурою в Міждепутатської групі, що об’єднувала опозицію Горбачову. Сахаров перебував у гущі суспільного життя, підготував проект «Конституції Союзу Радянських республік Європи і Азії», який був цілком радянським і цілком соціалістичним. Не буде великим перебільшенням стверджувати, що вчений, мислитель, громадянин і патріот своєї країни Андрій Дмитрович Сахаров був чи не найпослідовнішим прихильником «соціалізму з людським обличчям».
Ні до «соціалізму з людським обличчям», ні до «конвергенції капіталізму і соціалізму», ні до другого видання російського капіталізму Сахарову дожити не вдалося. Після складного дня в період роботи II з’їзду народних депутатів Сахаров помер від серцевого нападу (14 грудня 1989). Від першого шлюбу у Сахарова було троє дітей. Друга дружина Олена Боннер, активна учасниця дисидентського руху, померла в 2011 р

ПОДІЛИТИСЯ: