Русь в 11-му столітті

Територіальний поділ і державний устрій Русі в 11-му ст.

У 10-му в. почалося об’єднання розрізнених слов’янських племен в єдину державу, виділився адміністративний центр – Київ. У 11-му в. цей процес отримав новий виток розвитку: держава, сформований з колишніх племен, все більше пов’язувалося під владою центру і київського князя, території Русі значно розширювалися, управління стало більш централізованим, почала виділятися верхівка суспільства. Хоча Русь більше не була союзом племен, а стала вже по-справжньому цілісним державою, населення Русі все ще було досить строкатим – в його склад входили не тільки слов’янські племена, але також фіни і прибалти.

Російська територія в 11-му ст. простягалася від Ладозького озера до гирла річки Росі, а також від правобережного Дніпра до річки Клязьми (там був заснований м Володимир-Залеський і пізніше князівство) і до верхів’я Західного буту (м Володимир-Волинський і Волинське князівство). Русь також зберегла за собою території Тмутаракані. Складна ситуація була з Галичиною, де проживали хорвати: ці території постійно переходили з-під впливу Польщі під вплив Русі і назад. Однак в цілому Русь поступово розширювалася і представляла собою досить потужну державу.

Хоча різнопланове і етнічно строкате населення увійшло до складу Київської Русі, російський етнос сам по собі поки тільки почав формуватися і остаточно не відокремилося: племена вже почали змішуватися один з одним, але поки стійких етнічних ознак не було. Крім того, в деяких частинах держави все ще жили племена, які не дуже охоче відходили від власних традицій і вірувань і не бажали зливатися з традиціями, які нав’язувала Русь. Велика частина Русі початку культурно об’єднуватися під впливом християнства, але все ще залишалося досить багато язичників. Процес переходу до нової релігії завершився лише в 12-му ст.

Головним механізмом об’єднання земель була державна влада і адміністрація. Главою держави вважався великий київський князь, йому підпорядковувалися місцеві князі та їхні урядники. Поступово починали формуватися і інші державні органи, такі як віче – народна рада, сход. Давня Русь перебувала на стадії формування цілісної держави з міцною системою управління.

Релігія і суспільство Стародавньої Русі в 11-му ст.

У 988 р відбулося Хрещення Русі, Русь прийняла християнство. Це важлива подія справила величезний вплив на все, що відбувалося з народом в подальшому. Разом з християнством і християнською ідеологією, мораллю почали з’являтися нові типи суспільних відносин, нові віяння, церква стала політичною силою. Князь ставав не просто управителем, але намісником Божим, що означало, що він повинен піклуватися не тільки про політичне життя, а й про духовність і моральність свого народу.

У князя з’являється своя дружина, яка служить для його охорони, проте поступово її функції починають розширюватися. Дружина ділиться на вищу (бояри) і нижчу (отроки). Саме дружина надалі складе основу нового прошарку суспільства – вищого шару, що володіє певними привілеями. Починається процес розшарування в суспільстві, появи знаті, поділу на багатих і бідних. Саме в 11-му ст. з розвитком економічних і торговельних відносин і зростанням числа знаті починають формуватися основні принципи феодального ладу, який вже в 12-му ст. міцно утвердиться як основний державний лад.

Культура Русі в 11 ст.

У культурі і архітектурі, як і в інших сферах життя, також починається новий виток розвитку, пов’язаний з християнізацією. У живопису почали з’являтися біблійні мотиви, зароджується російська іконопис. Починається також активне будівництво церков – саме в цей період був побудований знаменитий Софійський собор у Києві. На Русі починає активно поширюватися грамота, освіта і просвіта, будуються школи.

Основні події 11-го ст. на Русі

1017-1037 рр. – будівництво укріплень навколо Києва, будівництво Софійського собору;
1019 г. – великим князем стає Ярослав Мудрий;
1036 г. – ряд успішних походів Ярослава проти печенігів;
1043 г. – Останнім збройне зіткнення між Руссю і Візантією;
1095 – заснування Переяслава-Залеського;
1096 г. – перша згадка про Рязані в літописах;
1097 г. – Любецький з’їзд князів.
Підсумки 11-го ст. на Русі

В цілому 11-й в. став досить успішним для розвитку Русі. Країна продовжувала процес об’єднання, почали формуватися державні органи, централізоване самоврядування. Незважаючи на постійні міжусобиці князів, почали розвиватися міста і волості, які хотіли бути незалежними від Києва. Почалося економічне зростання. Прийняття християнства також має важливе значення для об’єднання людей на основі єдиної культури і єдиної духовності. Країна розвивається, формується не тільки російське держава, а й російський народ.

Посилання на основну публікацію