Русь і Візантія. Хрещення Русі

Давньоруська держава, що утворилася в результаті політичного об’єднання східнослов’янських племінних союзів під владою династії Рюриковичів, неминуче повинно було зіткнутися з імперією ромеїв. Боротьба за контроль над Північним Причорномор’ям і південним ділянкою шляху «із варяг у греки», бажання російської знаті збагатитися за рахунок торгівлі з візантійцями або прямого грабежу багатого Константинополя, спроби імператорів використовувати військові сили Русі у власних інтересах, прагнення східнохристиянської церкви поширити свій вплив на язичників -славян – все це становило зміст взаємини Давньої Русі з Візантією протягом IX і X століть.
Прямим наслідком інтенсивних військових і торгово-економічних відносин стало проникнення на Русь з Візантії християнства. Після невдалого для руських дружин походу на столицю імперії в 860-і рр. константинопольський патріарх прислав на Русь єпископа-пастиря. Наступні десятиліття християнство повільно, але неухильно проникало на Русь. Його поширенню сприяли візантійські купці, слов’яни-найманці, що служили у візантійській гвардії і прийняли християнство.

Княгиня Ольга постаралася придбати в особі Візантії союзника в боротьбі проти степових кочівників. У 957 р вона вирушила до Константинополя, де прийняла хрещення, обравши своїм хрещеним батьком імператора Костянтина VII Багрянородного. Ольга стала першою християнкою в князівської династії Рюриковичів. Але її спроби навернути змужнілого сина закінчилися безрезультатно. Святослав свідомо зволікав з прийняттям християнства, щоб не потрапити в залежність від ворожої Візантії.
Смерть Святослава і наступна за нею міжусобиця звели на престол Володимира Святославича. Уже в 980 р Володимир Святославич зважився на зміни. З безлічі богів було відібрано декілька, яких оголосили загальними для всієї Русі. Головним став грізний Перун – покровитель князя і дружини. У Києві та Новгороді були поставлені священні ідоли, перед якими горіли вогнища і приносили жертви.
Але язичництво не відповідало завданню етнічного і політичного згуртування країни під владою Рюриковичів, а також зміцнення зовнішньополітичного становища держави, межувала з країнами і народами, давно прийняли монотеистическую релігію. Володимир Святославич задумав обрати для Русі нову віру. Мандрівники зі східних країн пропонували йому прийняти іслам, купці-євреї – звернутися до іудейської віри, а проповідники із Західної Європи – хрестити Русь за обрядом римської християнської церкви. Але Володимир зупинив свій вибір на православ’ї. Тісні політичні, економічні та культурні зв’язки з Візантією зумовили вибір князем нової релігії в її східнохристиянському варіанті.
Візантійські імператори розглядали прийняття якихось народом православ’я як підпорядкування Візантії. Щоб не допустити цього, військо Володимира стало в Крим і захопило грецьке місто Херсонес (Корсунь). На вимогу обмін на місто візантійці були змушені надіслати йому священиків для хрещення і сестру імператора царівну Анну за дружину Володимиру.
988 рік став роком хрещення Русі. За наказом великого князя язичницьких ідолів скинули додолу і знищили. Всі люди в містах і селищах, підкоряючись своєму правителю, сходилися до річок, де їх хрестили грецькі священики.
Але християнство непросто приживалося на Руській землі. Народ не бажав розлучатися з язичницькими віруваннями. Довго ще, особливо на глухих північних околицях, люди прислухалися до голосу волхвів, молилися Христу і одночасно приносили жертви богам давнім, в натільні хрести ховали язичницькі талісмани-обереги. Церква була змушена миритися з цим: включала деякі улюблені язичницькі свята в число християнських, дозволяла людям носити одночасно язичницькі і християнські імена (так, князь Володимир при хрещенні був названий Василем, але його рідко хто так величав). Поєднання у віруваннях російських людей X-XIII ст. язичницьких і християнських уявлень отримало назву двовір’я.

В результаті прийняття християнства в його православному варіанті Русь зблизилася в культурному відношенні з южнославянскими народами Балканського півострова, які перебували у сфері цивілізаційного впливу Візантії. Саме через візантійську християнську традицію Русь познайомилася зі спадщиною Античності. Хрещення Русі сприяло консолідації російського суспільства на принципово новій соціокультурної основі. Входження Русі в сім’ю християнських народів сприяло розвитку її економіки, права, освіти і культури. Церква освячувала авторитет і значення князівської влади, яка уособлювала єдність Руської землі.

Посилання на основну публікацію