Розвиток вітчизняної літератури 60-80 років

Незважаючи на жорсткість партійно-державної цензури, духовне життя суспільства в 1960-1980-і рр. стала більш насиченою, ніж коли-небудь в радянській історії. СРСР перетворився в одну з найбільш читаючих країн світу. Цьому значною мірою сприяла державна підтримка видавничої діяльності, кінематографа і театру. Вона забезпечувала доступність цін на книги та літературно-художні журнали, на квитки в кіно, театри, музеї і картинні галереї.

На початку 1980-х рр. в країні щорічно виходило в світ більше 80 тис. найменувань книг і брошур загальним тиражем понад 2 млрд примірників. При цьому зберігався найгостріший дефіцит на художню літературу, книги з мистецтва та розважальні видання, так як попит набагато перевищував пропозицію в цій сфері. Значно зросла мережа загальнодоступних публічних бібліотек і читалень.

У 1970-1980-і рр. багато літераторів шукали такі форми вираження своїх думок, які не виглядали б прямим викликом правлячій еліті. Відносини між владою і творчою інтелігенцією часто перебували на межі конфлікту, але рідко переростали у відкрите протистояння.

Інтерес суспільства до проблем духовного життя створював сприятливі умови для розвитку нових напрямків в літературі, театральному мистецтві і кінематографі. Відповідні твори нерідко отримували призна- ^ .Г. Распутін ня, незважаючи на їх ідеологічну «невитриманість» з точки зору влади.

У 1960-1970-і рр. в СРСР з’явилося літературне протягом, умовно назване сільською прозою. Його представляли письменники В.П. Астаф’єв, В.І. Бєлов, Ф.А. Абрамов, С.П. Залигін, Б.А. Можаєв, В.Г. Распутін, В.А. Солоухін, В.М. Шукшин та ін. Вони зверталися до проблем сільського побуту, до характерів сільських жителів, вбачаючи в них ті здорові начала, які відображають справжню душу народу, що збереглася незважаючи на нелюдські експерименти радянської влади над селянством.

Складався новий погляд на минуле, особливо на події Великої Вітчизняної війни. В суворій прозі Ю.В. Бондарева («Гарячий сніг», «Берег»), Г.Я. Бакланова («П’ядь землі», «Навіки – дев’ятнадцятирічні»), Б.Л. Васильєва («А зорі тут тихі …»), KM Симонова («Живі і мертві»), В.О. Богомолова («У серпні сорок четвертого»), В.В. Бикова («Третя ракета», «Сотников») та ін. Воссоздавалась «окопна правда» війни, суворою, тривалою, яка вимагала від народу небувалого мужності, твердості духу і напруження всіх сил.

1970-1980-і рр. відзначені приходом у літературу письменників, чиї роздуми над «вічними», загальнолюдськими темами виявилися співзвучні мільйонам радянських читачів. Світову популярність отримала проза пише російською мовою киргизького письменника Ч.Т. Айтматова (“Прощай, Гульсари!» Та ін.).

Публікувалися книги, традиційно користувалися масовим попитом, в основному жанрів детективу і фантастики. Письменникові B.C. Пікуля належить цілий ряд гостросюжетних історичних романів, відтворювати події XVII-XIX ст. («Пером і шпагою», «Слово і діло», «Фаворит» та ін.).

Широке визнання завоювали письменники-фантасти брати А.Н. і Б.Н. Стругацькі.

Певне, хоча і обмежений вплив на духовне життя країни надавало творчість письменників, які залишили СРСР. Це, зокрема, відноситься до документального твору А.І. Солженіцина «Архіпелаг ГУЛАГ», в якому викладається історія системи концентраційних таборів в СРСР, а також до серії його робіт «Червоне колесо», де автор передає своє бачення історії встановлення радянської влади.

Посилання на основну публікацію