Розвиток культури та науки в перші повоєнні роки

Патріотичний підйом воєнних років сприяв формуванню в суспільстві настроїв очікування змін. Атмосфера післявоєнної епохи, здавалося, повинна була відповідати величі духу народу-переможця. Цього не сталося. Мобілізація сил на відновлення зруйнованої економіки відбувалася в умовах посилення партійного контролю над сферою культури. Кампанія велася під керівництвом AA Жданова, який очолив ідеологічну роботу партії.

У 1946 р було прийнято постанову ЦК ВКП (б) «Про журнали” Звезда “і” Ленінград “», спрямоване проти інакомислення в середовищі творчої інтелігенції.

Пішла партійна критика репертуару ряду драматичних театрів. Деяких режисерів звинуватили в націоналізмі або спотвореному відображенні радянської дійсності, критикували сатиричний журнал «Крокодил». У пресі та на організованих партією зборах трудових колективів засуджувалося творчість AA Ахматової і М.М. Зощенко, композитора Д.Д. Шостаковича, кінорежисерів С.М. Ейзенштейна, С.А. Герасимова та ін. Їхні твори виявилися закриті для широкої публіки.

Ставлення влади було схвальним до тих письменників, у творах яких відтворювалися яскраві сторінки історії, пов’язані з подвигом народу в роки Великої Вітчизняної та громадянської воєн, трудовими звершеннями в роки перших п’ятирічок. Великою популярністю користувалися твори МЛ. Шолохова, М.М. Пришвіна, Е.Г. Казакевича, КЛ. Федина, А.Н. Толстого, К.Г. Паустовського та ін.

Боротьба з «чужими» ідейними впливами поширилася і на сферу науки. І.В. Сталін особисто втручався в дискусії вчених з питань мовознавства, економіки. На зборах наукових колективів йшли «проробки» вчених, звинувачених в помилках при висвітленні тих чи інших періодів вітчизняної та зарубіжної історії, в низькопоклонстві перед Заходом. Постраждали багато напрямки природничо-наукових досліджень. Реакційними і помилковими проголошувалися генетика та кібернетика. Рішенням зверху дослідження в цих галузях науки виявилися згорнуті, а проводили їх колективи розігнані. Засновник генетики, вчений зі світовим ім’ям І.М. Вавилов загинув у таборах. На провідні ролі в науці висувалися засвоїли ази марксизму-ленінізму авантюристи, які вміли лише «викривати» своїх конкурентів.

Незважаючи на численні доноси про «неправильних» поглядах провідних радянських вчених, гоніння не торкнулися тих з них, хто був задіяний у атомному проекті та розробці міжконтинентальних бомбардувальників і балістичних ракет – носіїв ядерної зброї.

У 1949 р СРСР став володарем ядерної зброї. Біля витоків цього найважливішого досягнення стояв найбільший радянський учений – академік М.В. Курчатов. У 1953 р співробітники очолюваного ним Інституту атомної енергії, випередивши США, створили водневу бомбу. Вона була набагато більш руйнівною, ніж атомна. У 1954 р в Радянському Союзі стала до ладу перша в світі атомна електростанція (Обнінськ).

Прагнення увічнити перемогу у Великій Вітчизняній війні втілилося в монументальній скульптурі. Велику популярність придбав пам’ятник воїну-визволителю роботи скульптора Е.В. Вучетича, встановлений в Берліні.

У Москві було споруджено сьомій монументальних висотних будівель. У їх числі – МГУ на Воробйових горах і будівлю МЗС на Смоленській площі, значно змінили вигляд міста.

Було припинено процес зносу і закриття церков. З урахуванням того впливу, який Російська Православна Церква мала на більшу частину населення в роки Великої Вітчизняної війни, ставлення влади до неї стало менш жорстким. У 1948 р було урочисто відзначено 500-річчя її незалежності від візантійського патріархату.

Посилання на основну публікацію